Кольори, що дають надію. "Державний прапор України - святиня нашого народу" - Всяка всячина - Все на українській мові - Каталог статей - Школьный двор
Вторник, 24.01.2017, 07:00Приветствую Вас Гость | RSS
Школьный двор
Меню сайта
Праздники Украины
Категории раздела
Українські вірші для дітей [83]
Матеріал до новорічних свят [13]
Матеріали до свята День учителя. [7]
День св. Валентина Свято всіх закоханих. Частушки, сценарії та легенди. [5]
8 березня Сценарії, привітання. [1]
Всяка всячина [58]
Прислів’я та приказки [72]
Український фольклор та народна творчість [4]
Афоризми і "крилаті" вислови [25]
Загадки для дітей [30]
Українські народні пісні [3]
Готуємо уроки разом! [20]
Кредитка
Поиск

Каталог статей


Главная » Статьи » Все на українській мові » Всяка всячина

Кольори, що дають надію. "Державний прапор України - святиня нашого народу"

Кольори, що дають надію

Кожний народ, маючи свою історію, має також свої історичні святині — герб, прапор та гімн. Символіка є втіленням боротьби за самовизначення, це — історичне надбання народу, частка його етнокультури. Символіка передає сутність держави, дає уявлення про соціальні цінності державного ладу.

Український національно-державний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами. Саме тому у ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Ключем до розуміння є символи — жовта та синя барви.

День Державного Прапора відзначається в Україні 23 серпня за наказом Президента № 987 з 2004 року. До цього часу цей день відзначався тільки у Києві на муніципальному рівні.

Нині Державний прапор в Україні святкує своє відродження. А чи знаємо ми його історію?

Перші давньоруські знамена в літописах іменуються «чолкою стяговою» — це прості довгі жердини, до вершин яких прикріплювалися гілки дерев, жмутки трави тощо. На Русі стяги дуже поважалися. Без прапора військо не відправлялось у похід, не вступало в бій. Слов’яни вважали, що у воєнний час стяги є святішими за ідолів.

Використання жовто-блакитних кольорів на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. На жаль, монголо-татарська навала припинила розвиток Київської Русі. У складні роки випробувань культуру зберегло Галицько-Волинське князівство. Вперше як державні жовто-блакитні кольори на прапорі (жовтий лев на синьому тлі) були запроваджені у Львові, подарованому Данилом Галицьким своєму синові.

Особливого розквіту використання прапору на Україні досягло з виникненням козацтва та Запорозької Січі. Це було справді мальовниче видовище — побачити козацьке військо, що виступає в похід під яскравими різнобарвними прапорами.

Козацькі прапори були різними як за формою, так і за кольорами. Найчастіше знамена Запоріжжя були червоними або малиновими. Синьо-жовте знамено можна побачити і на картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Часто козаки використовували жовто-блакитні фарби і в побуті, одязі (жовті жупани та сині шаровари).

Зі зруйнуванням Січі та ліквідацією гетьманщини український прапор переживає занепад. Відроджують його лише у березні 1918 р., коли Центральною Радою було ухвалено Закон про державний прапор Української Народної Республіки. Щоправда, спершу він був жовто-блакитний. Ці кольори символізували чисте небо і житнє поле.

Після державного перевороту Павла Скоропадського в 1918 р. прапор був замінений на синьо-жовтий (такий, як зараз).

В листопаді 1918 р. такий же прапор став символом Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). На Карпатській Україні він був затверджений у 1930 р. Саме під синьо-жовтими прапорами український народ Західної України зустрічав радянську армію у 1939 році. У 1920–1939 рр. на Галичині використовувалися як жовто-сині, так і синьо-жовті прапори.

Під час німецької окупації на території Рейхскомісаріату України над міськими та сільськими управами часто піднімалися жовто-блакитні прапори. Смужки цих же кольорів були присутні і на нарукавних пов’язках поліцаїв. Офіційно німецька окупаційна влада ніколи не дозволяла використання національної символіки. Але іноді дивилась на неї крізь пальці.

Слід підкреслити, що вперше синьо-жовтий прапор як національний було використано Головною Руською Радою, органом національного руху українців Галичини у 1848 р.

Жовто-блакитні кольори активно використовувались і у 1917 р. більшовиками. Лише з другої половини 1919 р. прапор УРСР було замінено на червоний.

У 30-ті роки ніхто не міг і думати про поширення жовто-блакитних прапорів. Павло Постишев писав: «Мы навсегда похоронили главную украинизацию и теперь будем внедрять на Украине червонизацию». Навіть слова «блакить», «блакитний» заборонялися. Замість них запроваджувалися російське — «голубой». В 1949 р. у зв’язку з наданням Українській Республіці статусу співзасновника ООН, світова організація поставила вимогу замінити прапор УРСР. 21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР ухвалила новий прапор: дві третини висоти прапора — червона, одна третина — блакитна, на верхній смузі — золоті серп і молот, над ними — п’ятикутна червона зірка, обведена золотом.

24 серпня 1991 р. відбулося проголошення Акта про незалежність України і над будинком Верховної Ради знову замайорів синьо-жовтий прапор.

28 січня 1992 р. сесія Верховної Ради України прийняла Постанову «Про Державний прапор України», ним став синьо-жовтий стяг.

Гідне поводження з державним прапором — запорука підтримання його авторитету.



Джерело: http://www.objectiv.tv
Категория: Всяка всячина | Добавил: ZZolotko (21.07.2009)
Просмотров: 576 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
SiteHeart
загрузка...
загрузка...
Друзья сайта













   















Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0