Яким я уявляю майбутнє України Твір-сповідь - Шкільні твори на українській мові - Каталог статей - Школьный двор
Пятница, 09.12.2016, 13:40Приветствую Вас Гость | RSS
Школьный двор
Меню сайта
Праздники Украины
Категории раздела
Мои статьи [11]
Математика [50]
Литература [24]
География [66]
История [76]
Химия [21]
Русский язык [61]
Биология [31]
Пословицы скороговорки [39]
Загадки для школьников [68]
Биография русских поэтов и писателей [83]
Биография украинских поэтов и писателей [40]
Биография зарубежных поэтов и писателей [56]
Школьные сочинения [325]
Задачи [15]
Открытки [6]
Рисунки из символов [14]
Шкільні твори на українській мові [174]
Характеристики литературных персонажей (героев) [41]
Физика [14]
Сопромат(Труд) [5]
Астономия [7]
Мифология [22]
Физминутка [5]
Класні виховні заходи [128]
Cценарії свят та виховних годин, інформаційні хвилинки
Поделки для детей [140]
Новогодние костюмы [16]
Песни для школьников [37]
Стихи для школьников [325]
Все на українській мові [321]
Коллекция СМС [25]
Детские игры [39]
Азбука природы [19]
Кредитка
Поиск

Каталог статей


Главная » Статьи » Шкільні твори на українській мові

Яким я уявляю майбутнє України Твір-сповідь
Дорога моя ненько! Рідна Україно! Квітучий неповторний краю... Моє серце, душа, душа моя переповнюються великою Любов'ю до тебе, до твоїх безмежних лісів і степів, до унікальної неповторної архітектури, до народу, талановитого і щедрого, люб'язного й доброзичливого, добропорядного і чесного... Паралельно з любов'ю вживається в мені тривога. Чим вона викликана? Можливо, тим, що за політичними амбіціями наші «державні мужі» забули про свій люд?! А може, тим, що сьогодні втрачено ідеали, знизився рівень духовності, поваги до людини, зокрема старшого покоління?! Усе частіше на екранах телевізорів ми бачимо старенькі обличчя наших дідусів і бабусь, що захищали рідну землю в далекому 1941-1945 роках, відбудовували державу після страхітливих воєнних, років, ставили її на ноги, бо безмежно бажали й дбали про своє майбутнє й життя своїх дітей...

і що ж ми маємо? Сміхотворно з уст депутатів Верховної Ради звучать слова про підвищення пенсій, про пільги. Хотілося б дізнатися, чи є у них свої матері й батьки, як вони живуть, чи задоволені 500 гривнями, за які можна прохарчуватися днів 10. А далі що?
Вибач, дорога моя матусю, за гаку відвертість. Проте я переконала, що мовчати сьогодні не треба. Необхідно кожному з нас визначитися, що зробити для того, щоб Україна стала могутньою державою. Я подумки звертаюсь до тих, для кого життя існує лише у формі гривні чи долара. Схаменіться, філософія життя так, що кожному з нас визначено не такий вже й довгий час перебування на землі.

Це істина, яка не потребує доказів. То, може, ви отямитеся й будете працювати на державу, щоб забезпечити її майбуття. Згадайте своїх пращурів. Вони були працьовитими людьми, любили землю, й вона відповідала їм сторицею. А коли треба було боронити її, забували про все: брали в руки граблі, коси, а то й просто каміння й грудьми відстоювали незалежність, щоб забезпечити своїм внукам і правнукам щасливе життя.

А ви, олігархи, грошові мішки, чи забезпечите майбуття своїм нащадкам. Ви, мабуть, переконані в тому, що гроші — найбільша сила на землі. Ні, шановні панове! Гроші — то тимчасове щастя. А ось духовність — то вічне. Принижуючи одне одного, брешучи одне одному й народові в цілому, ви нагадуєте мені загнаного вовка. Я не заздрю вам, а співчуваю. Ви втратили мораль, духовність. І якщо ви й надалі проторюватиме грошові стежки, то про яке майбуття рідного краю може йти мова.

Однак я не песиміст. Переконана, що грошовий перерозподіл закінчиться незабаром. Переможе здоровий глузд. Ми зрозуміємо, що рухає життя духовність. І тоді розквітне наш рідний край.

Источник: http://sochinenie.blogspot.com
Категория: Шкільні твори на українській мові | Добавил: ZZolotko (08.09.2011)
Просмотров: 657 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
SiteHeart
загрузка...
загрузка...
Друзья сайта













   















Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0