Каталог статей

Продовження

Емма Карлiвна. Попелюшкою, мабуть!

Я не знаю, що за мода?!

Насмітять не пiдметуть.

У пiску тепер всi сходи!

Попелюшка. Еммо Карлiвно! Я вже

Сходи пiдмела й помила!

1-ша дама. Це чаклунка зла.

Попелюшка. Невже?!

А на вигляд гарна й мила.

Принц. Черевички не твої?

Це не ти в них тут стрибала?

Попелюшка (бере кросівки).

Так, спасибi! Це мої.

Принц. Ми знайшли, кого шукали!

Попелюшко, скоро в нас

Буде бал — спортивне свято.

Зараз я пiду якраз

Футболiстiв тренувати,

Ну, а ти до дам iди.

Дама. Йдем, ми все тобi розкажем.

I майданчик наш, i двiр —

Зараз все тобi покажем.

Кавалери розходяться, а дами займаються аеробiкою пiд музику. Принц спостерiгає з кутка сцени.

Принц. Попелюшко, бачу, ти

Вмiєш добре танцювати.

Любi дами, раджу всiм

З Попелюшки приклад брати!

Дама. От iще! А ми хiба

Танцювали не прекрасно?!

Сценою знову проходить з вiником Емма Карлiвна. З‘являється i Несмiяна.

Емма Карлiвна. Принц по вуха закохавсь

В Попелюшку! Що, не ясно?

Дiвчатка всi розходяться. Несмiяна залишається одна. Пише крейдою: Принц + Попелюшка = Кохання.

У цей час сценою проходить мати Сплячої красунi — дiвчинка з лялькою.

Мати. Всi пiшли, i двiр порожнiй.

І поспати добре можна.

Спи, моя красуне, спи,

Тихо носиком сопи...

Емма Карлiвна (виносить бiлизну i вiшає її на мотузцi).

Так, нарештi розiйшлися.

Я дiтей цих не терплю!

Гомiн, смiх! І де взялися

Дiти цi?! Я їм зроблю!!

Буде їм тепер майданчик!

Для бiлизни — не для них!

Ось iде Семен Петрович,

Це мiнiстр наш головний.

Семен Петрович. Управбуд Семен Петрович.

Радий бачити я вас,

Еммо Карлiвно.

Емма Карлiвна. Взаємно.

Пiдпишiть оцей указ!

Семен Петрович (бере аркуш i читає).

«Не смiтити, не смiятись,

Не кричати у дворi!

На майданчику не гратись

Тут не мiсце дiтворi!

Хто в м’яча посмiє грати,

Буде кинутий за грати».

Емма Карлiвна. Чи спалити у вогнi?

Семен Петрович. Що ви?! Що ви?! Нi!

У дворi вогонь палити —

Прав таких у нас нема!

Щодо грат - хiба проектом

Запланована тюрма?

Емма Карлiвна. Ну, тодi хоча б в сарай.

Семен Петрович. Ну, не знаю...

Емма Карлiвна. Це вже край!

Пiдпишiть указ негайно!

Рiшення це одностайне!

Бо поскаржусь королю

Чи водою Вас заллю!

Семен Петрович. Нi, благаю вас, не це!

Ось, я пiдписав усе!

Іде геть.

Емма Карлiвна. Ха-ха-ха! Це документ!

Ось тепер в один момент

Всiх за трати — у сарай!

Я зроблю з подвiр’я рай!

Вiшає указ i ховається за бiлизною. Повертаються дами й кавалери.

I-ша дама. Як могло усе це статись?

Де ж тепер ми будем гратись?

2-га дама. Подивiться, ще й указ!

Вiн же прямо проти нас!

1-й кавалер (читає).

«Не смiятись, не кричати...»

Що ж, сидiти i мовчати?

2-й кавалер. Що ж це за такий указ?

Вiн же прямо проти нас!

3-тя дама. Будем всi, як Несмiяна?!

Емма Карлiвна (з-за білизни).

Це промова полум’яна!

4-та дама. Ми не станемо мовчати!

Будем гратись i кричати!

І смiятись будем теж!

Не боїмося вас!

Емма Карлiвна. Авжеж?!

От за це тепер — в сарай!

Я зроблю з подвiр’я рай!

Заводить усiх у сарай, вiшає замок. Сама йде геть. Сценою проходить мати Сплячої красунi.

Мати.

Спи, моя красуне, спи.

Тихо носиком сопи.

Дiти всi вже у тюрмi,

Спи, красуне, ми самi.

II дія

Ведучий і  Афiша шукають дiтей.

Афiша. Де це всi? Загадка прямо!

Ну, гукай їх! Що ж ти сiв?

Ведучий. Принце! Попелюшко! Дами!

Кавалери! Де ви всi?

З сараю голоси: «Ми в сараї! Нас замкнули! Вiдiмкни, допоможи!»

Ведучий (до Афiшi). Я ж ведучий, не учасник.

Що ж робити, пiдкажи.

Афiша. Що я можу? А ж Афiша.

Не царiвна, не король!

Не погоджуся я бiльше

На таку погану роль!

Ведучий. Молодець! Вже пiдказала!

Несмiяна ж є у нас!

Афiша. Толку з неї! Несмiяна!

Допоможе їм?! Якраз!

Ведучий. Ось з’явилась Несмiяна!

Вся надiя наша — ти!

Позитивнi всi герої у сараї.

Несмiяна. Вiдпусти!

Ведучий. Ти повинна...

Несмiяна. Не повинна!

«Позитивнi!» Значить,

Я для тебе — негативна?!

Ведучий. Ще цього не знаю я.

Але в казцi все буває:

Злi добрiшими стають.

I царiвни Несмiяни

Теж смiються - слiз не ллють!

Несмiяна. Смiх? Подумаєте диво!

Якщо схочу — засмiюсь.

Ведучий. Так, звичайно, смiх не диво.

Та не зможеш ти, боюсь.

Несмiяна. От i зможу!

Намагається посмiхнутися, та не може. Іде Емма Карлiвна.

Емма Карлiвна. І не тужся!

Вийде тiльки слiз струмок!

Якби це було можливим

Мiй розсипався б замок!

Афiша. Ну, я, мабуть, вже пiду...

Повертає свою картонку iншим боком, а там — смішна пичка.

Несмiяна. Хтось розмалював Афiшу!

Ой, як смiшно, я впаду!

Ха-ха-ха!

Емма Карлiвна. Ой, що ти! Тихше!

Що ти робиш?! Стiй! Не Смiйсь!

Дiти (виходять iз сараю). А замок ваш розваливсь.

Ведучий. Бач, Афiшо, я ж казав,

Що у тебе роль важлива!

Афiша. Так, казав, бо ти це знав!

Ну, та я тепер щаслива!

Несмiяна. Ну, ясна рiч...

Мати Сплячої красунi.

Ой, красуня пробудилась!

На сцені з‘являється добрий чарiвник.

Чарiвник. От i добре, день — не нiч!

Спати вже вона втомилась!

Попелюшка (представляє всiм доброго чарiвника). Мiй татусь!

Емма Карлiвна. Тут знову крик?!

Попелюшка. Ось, знайомтесь.

Чарiвник. Добрий вечiр!

Попелюшка. Вiн в нас добрий чарiвник!

Чарiвник. Мiй привiт усiй малечi!

Принц. То, коли Ви чарiвник,

Нам допоможiть, будь ласка!

Наш майданчик бачте, зник.

Чарiвник. Зараз. Ось моя указка.

Тричi нею я змахну,

На бiлизну цю дмухну...

Хай летять у синє небо

Бiлi лебедi!..

Емма Карлiвна (благально). Не треба!

Я їх зараз познiмаю!

Вже хотiла i сама я...

Я вже стала добра, бачте?

За сарай менi пробачте.

Знiмає бiлизну.

Принц. На майданчик! Тренування!

Готуватись до змагання!

Усi беруться за руки i спiвають.

Нехай у кожному дворi

Живеться любо дiтворi,

Неначе в казці чарiвнiй,

Веселiй, добрiй, не сумнiй.

Бажаєм щастя i добра!

А казка нашого двора,

Що ваші звабила серця,

Дiйшла до самого кiнця!

На Афiшi напис: «Кінець».

Учителька. На згадку про цю вашу подорож у дитинство, у казку, а також за ваше терпiння i сили, яких ви не шкодували протягом усiх цих рокiв, ми нагороджуємо вас, шановнi мами й тата, особливими орденами: мам — орденом «Фея мудростi i доброти», тат — «Мiстер добрий чарiвник», бо це ви допомагали дiтям опановувати нелегку справу навчання, забезпечували усiм необхiдним. Нехай цi ордени нагадують вам про наше свято. Залишайтеся завжди для своїх дiтей добрими феями i добрими чарiвниками. Сiмейного щастя вам усiм!