Свято рідної мови Сценарій - Класні виховні заходи - Каталог статей - Школьный двор
Воскресенье, 11.12.2016, 11:58Приветствую Вас Гость | RSS
Школьный двор
Меню сайта
Праздники Украины
Категории раздела
Мои статьи [11]
Математика [50]
Литература [24]
География [66]
История [76]
Химия [21]
Русский язык [61]
Биология [31]
Пословицы скороговорки [39]
Загадки для школьников [68]
Биография русских поэтов и писателей [83]
Биография украинских поэтов и писателей [40]
Биография зарубежных поэтов и писателей [56]
Школьные сочинения [325]
Задачи [15]
Открытки [6]
Рисунки из символов [14]
Шкільні твори на українській мові [174]
Характеристики литературных персонажей (героев) [41]
Физика [14]
Сопромат(Труд) [5]
Астономия [7]
Мифология [22]
Физминутка [5]
Класні виховні заходи [128]
Cценарії свят та виховних годин, інформаційні хвилинки
Поделки для детей [140]
Новогодние костюмы [16]
Песни для школьников [37]
Стихи для школьников [325]
Все на українській мові [321]
Коллекция СМС [25]
Детские игры [39]
Азбука природы [19]
Кредитка
Поиск

Каталог статей


Главная » Статьи » Класні виховні заходи

Свято рідної мови Сценарій

Свято рідної мови

Сценaрій

Мета. Закріпити знання дітей з рідної мови, розвивати вміння миттєво розпізнавати головні та другорядні члени речення, виховувати любов до рідної мови і бажання краще її вивчати.
Обладнання. Картонки із завданням для закріплення матеріалу, переносна дошка для прикладів, ноші для учасників агітбригади; у кожного з учасників заходу на голові паперовий обруч, де написано "Дієслово", "Займенник" і т. д.
Оформлення. Клас (чи зал) прикрашений українськими рушниками, висять лозунги з висловами видатних письменників про рідну мову. В центрі, де буде проходити дійство, з кольорового паперу прикріплені квітки у формі віночка, а від нього відходять паперові стрічки з написами "Прийменник", "Числівник" і т. д. На сцені стоять всі учасники свята, одягнені в українські костюми.

Ведуча (вихователь або класний керівник).
Діти, сьогодні у нас свято, свято рідної мови. І розпочинається воно з дивної казки. Ось послухайте!
Одного разу частини мови - діти однієї матері - зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший.

Іменник.
Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4 відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...

Ведуча.
Тут його перебив Прикметник.

Прикметник.
Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: "Прийшла весна" (пише на дошці). Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне! (Пише знову). "Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна". Запам'ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи. У реченні виступаю означенням і присудком.

Ведуча.
У розмову вступив Числівник.

Числівник.
Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в реченні головним або другорядним членом.

Ведуча.
Слухав це займенник і йому урвався терпець.

Займенник.
Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, коли вас
іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка?

Ведуча.
Не витримало й Дієслово!

Дієслово.
То все байки! Ви разом - ледарі! Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, Іменник - завод - чи знає без мене, що він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього дня.
У реченні також виступаю головним і другорядним членом.

Ведуча.
Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.

Прислівник.
Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я можу бути тільки обставиною.

Прийменник.
Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв'язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення (пише). "Учень йде ... школи". Що тут пропущено, хто скаже? (Діти говорять і він вписує пропущений прийменник "до" або "із". Отож, покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із школи...

Сполучник.
І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з'єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.

Ведуча.
Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.

Частка.
А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття...

Вигук.
Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу піднести голос.

Ведуча.
Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому одягнена їх рідна мати-Мова.

Мати-Мова.
Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі.
Хай віднині панують між вами дружба і згода.

(Звучить пісня "Звучи, рідна мово". Слова Андрія Демиденка, музика О.Семенова).

Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни.
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Мово рідна, квітуй і шануйся,
Любов'ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу,
З тобою сміюся,
О ріднеє слово!

Мово рідна, живи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу,
У душу Вкраїни.

Приспів:

Якого ж ми будемо племені-роду,
Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом,
Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!

(Після того, як мати-Мова виконала пісню, всі діти стають навколо матері й разом говорять).

Разом (беруться за руки).
У дружбі й злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!

Мова.
От і добре, що ви все зрозуміли. А тепер я б хотіла перевірити знання у наших учнів, а вчителі філологи визначать, хто з вас і як справився із завданням.

(Роздає картки, де написані різні речення, а учні повинні знайти дієслово, прислівник і т. д; а потім і самі мають придумати речення із аналогічним завданням. Викликає учнів за бажанням).

Ведуча.
Поки ваші товариші будуть готувати завдання, я б хотіла запросити до залу шкільну агітбригаду. Вона давно вже чекає за дверима.

(Звучить декілька акордів мелодії маршу. На її фоні по черзі, один за одним, заходять учасники агітбригади, стають у шеренгу. На останніх акордах мелодії вони стають у нову мізансцену "галочко" і починають свій виступ).

1-й учасник.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і мальовничій землі - на нашій славній Україні!

2-й учасник.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.

3-й учасник.
Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

4-й учасник.
В рідній мові своїй
Мусив вивчити кожне слівце,
Доглядати його,
Як старий садівник деревце.

5-й учасник.
Щоб ніякий хробак
Не точив його ніжні листки,
Щоб у чисті слова
Не в'їдалися зло остюки.

6-й учасник.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

7-й учасник.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!

Мова.
Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі любить мене так, як ви?

(Учні зачитують імена своїх товаришів по школі, що навчаються на "відмінно", і хто має зразкові оцінки з рідної мови. Місцевий матеріал використовується в подальшому).

Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є інший список. Це учні, які мають "2" з рідної мови. (Зачитує список). Як ви гадаєте, чому у них стільки двійок?

4-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть діючу модель двієчника. (Два учасники агітбригади заносять на ношах модель 2).

Модель-2.
Обережно!

5-й учасник (бере указку і досконально все пояснює).
Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється від хорошого учня, але внутрішньо...
А втім, все по порядку. (Показує на голову). Що це по-вашому?

Всі.
Голова!

5-й учасник.
Правильно. А що ви знаєте про голову?

6-й учасник.
Одна голова - хорошо, а дві краще!

5-й учасник.
Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої голови у вас у всіх голова піде обертом.

Модель-2.
Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.

5-й учасник.
Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?

Модель-2.
Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.

5-й учасник.
Очі...

Модель-2.
Пара штук!

5-й учасник.
Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.

Модель-2.
А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися... Зиркнув, як-небудь списав - і порядок!..

5-й учасник.
Рот, за допомогою якого він часто говорить...

Модель-2.
А я не вивчив... А я зошит забув... За що двійка?

5-й учасник.
Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою... Ноги...

Модель-2.
А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої - мовчок. Та від моїх рук, може, весь клас...

7-й учасник.
Вся школа... Все село... наплачеться.

Модель-2.
Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси - хіба це не моїх рук діло?

Разом.
Твоїх, твоїх!

5-й учасник.
Запитання є?

Мова.
А скільки ось таких у вашій школі?

6-й учасник.
Та з десяток набереться.

Модель-2.
Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили свої двійки.

5-й учасник.
Ще будуть запитання?

Разом.
Ні! Все ясно!

Мова.
Тоді винесіть двієчника!

Модель-2.
Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли - критикувати!

(Виходить. Знову учасники агітбригади змінюють мізансцену, стають "журавлиним клином").

7-й учасник.
Спрацювала двійка! Двійка, як міна...

Всі.
Міна уповільненої дії.

6-й учасник.
Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику...

5-й учасник.
А завтра ти отримаєш двійку за кермом комбайну, або за станком!

7-й учасник.
Вважаю, що двійкам взагалі не місце в нашій школі. Які ж ми будемо в майбутньому працівники?..

6-й учасник.
Якщо зараз так ставимося до своїх учнівських обов'язків.

Мова.
Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі, знадобляться вам в майбутньому, і ви будете гарними дочками і синами нашої Вітчизни!

1-й учасник.
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

2-й учасник.
Буду я навчатися мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової,
Щоб людському щастю дбанок свій придбати,

Всі разом (крок уперед).
Щоб раділа з мене - Україна-мати!

(У сценарії використані вірші Сидора Воробкевича, Андрія Малишка).

Друга частина свята може бути конкурсною. Для її програми можуть бути використані українські народні
ігри, загадки, прикмети, прислів'я, пісні й танці. Також можна включити до програми приготування українських національних страв (вареників, калачів, пампушок). Звичайно, їх готують заздалегідь, а потім, під час конкурсів дають учасникам, як приз - чи то вареник, чи то пампушку. Скільки набрав очок, стільки ж одержуєш і вареників.
Успіх свята залежить від режисерського бачення сценарію та його мізансценірування.

 

http://ukrintschool.org.ua/
Категория: Класні виховні заходи | Добавил: ZZolotko (14.10.2009)
Просмотров: 2778 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
SiteHeart
загрузка...
загрузка...
Друзья сайта













   















Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0