|
Каталог статей
Наодинці з природою, або Прощання з Осінню (твір-опис)
Наодинці з природою, або Прощання з Осінню (твір-опис)
Як прекрасно йти тоненькою стрічечкою стежини і, забуваючи про
все, розчинятися у величній красі лісу! Він начебто розкриває для тебе
свої обійми, і ти завмираєш у німому подиві.
Тиша захоплює тебе. Ти стоїш нерухомо, немов чекаєш на щось.
Але от налітає вітер, і все відразу оживає. Прокидаються дерева,
скидають із себе сонячне листя — листи Осені і Лісу. Ти чекав їх так
довго! Перебираючи кожний листок, нарешті знаходиш лист, адресований
тільки тобі.
Про що думає Ліс? Про що мріє? Вдивляючись у жовтогарячі
прожилки Кленового листа, можна про все довідатися: Ліс пише тобі про
Літо із сонцем, що сміється, і солов'їні трелі, про весну з її першими
квітами, журавлями і квітучими деревами. Про чарівницю-зиму, що
незабаром прийде, накриє Ліс своїм сніжним килимом, і він заблищить на
сонці.
Поки ж Ліс живе в Осені і радіє кожній миті, незважаючи, що
плинуть дні, місяці... І Осінь змінюється. Вона дедалі частіше сумує та
плаче осіннім дощем.
А як чудово сидіти в лісі під ялинкою і спостерігати за
сріблистими краплями! Дощ наповнює ліс неповторною свіжістю. Тобі зовсім
не сумно, навпаки — ти радієш, коли раптом бачиш маленькі різнобарвні
гриби, що непомітно з'явилися під деревом.
Твоя душа злітає високо до небес. І це почуття польоту ти
ховаєш глибоко в серці, щоб донести його до наступної Осені, а може, щоб
пронести через усе життя...
Источник: http://www.ukrlib.com.ua |
| Категория: Шкільні твори на українській мові | Добавил: ZZolotko (04.09.2011)
|
| Просмотров: 965 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
загрузка...
загрузка...
|
