"В праці, тільки в праці справжнє щастя"
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим,
мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння
прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї
вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння
віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця
служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим
гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння
справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про
важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних
вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя.
Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але
благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти
струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця
забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою
за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але
найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита
автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в
праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть
землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям
нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і
багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі
високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці
нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі
згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І
дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина
по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування.
Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило
людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного,
збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це
усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю
творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо
людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка
здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога
вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в
поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор
впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця
справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в
беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас
зможе знайти справжнє людське щастя.
Источник: http://www.parta.com.ua |