0  
Коли доводиться йти левадою,парубок часто підходить до тополь,що з верху до низу обросли вінками гнучкого гілля,і не раз згадує,як тут,між корінням,він кошиком упіймав свою першу золоту рибку.Вона вмістилася на його дитячій долонці ,переливаючись яскравою,наче з сонця відлитою лускою.Він опустив руку у воду.Рибка,почувши волю,стрепенулася,завмерла,підвівши червоні плавники під самий верх води,і зникла в глибині.Якось він побачив,як веселка мостом лягла на тополі,а за ними зеленіло свіже,вилите дощем,село.Ніколи не були такими привабливими для нього звичайні хати.Недалеко від тополь на кладці стояли дві дівчини і виводили стару самовиту пісню.І ця пісня,і дві тополі,і веселка над селом,і золотий туман сонця на заході,і дощик,що насправді йшов стороною,-перевернули душу парубкові.Усе,що було навколо нього,стало часткою його душі,хоча й не знав він,що не просто йшов лугами,а вже зачеркнув юним серцем красу своєї землі.Не від мудрих,недоступних йому книжок передалася вона хлопцеві,а від простих двох тополь,біля коріння яких він спіймав свою першу золоту рибку…
|
