Твір на тему Війна - найбільше з лих - Шкільні твори на українській мові - Каталог статей - Школьный двор
Четверг, 08.12.2016, 02:07Приветствую Вас Гость | RSS
Школьный двор
Меню сайта
Праздники Украины
Категории раздела
Мои статьи [11]
Математика [50]
Литература [24]
География [66]
История [76]
Химия [21]
Русский язык [61]
Биология [31]
Пословицы скороговорки [39]
Загадки для школьников [68]
Биография русских поэтов и писателей [83]
Биография украинских поэтов и писателей [40]
Биография зарубежных поэтов и писателей [56]
Школьные сочинения [325]
Задачи [15]
Открытки [6]
Рисунки из символов [14]
Шкільні твори на українській мові [174]
Характеристики литературных персонажей (героев) [41]
Физика [14]
Сопромат(Труд) [5]
Астономия [7]
Мифология [22]
Физминутка [5]
Класні виховні заходи [128]
Cценарії свят та виховних годин, інформаційні хвилинки
Поделки для детей [140]
Новогодние костюмы [16]
Песни для школьников [37]
Стихи для школьников [325]
Все на українській мові [321]
Коллекция СМС [25]
Детские игры [39]
Азбука природы [19]
Кредитка
Поиск

Каталог статей


Главная » Статьи » Шкільні твори на українській мові

Твір на тему Війна - найбільше з лих
Війна - найбільше з лих
   І виростають покоління,
   Котрі не чули тишини.
   О, найстрашніше з літочислень
   Війна - війною - до війни!
   / Л. Костенко /
Історія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?
Війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. Ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. Пізніше - за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. Потім загарбували території заради корисних копалин, світового панування...
Різні часи, різні масштаби, різна зброя (від кам'яної сокири до міжконтинентальної ракети) - та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна - це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти.
Плаче Ярославна "в Путивлі на валу, на брамі", бо її ладо, князь Ігор повів дружину "на землю половецьку за землю Руську".
Залишається вдовою Горпина Чурай, напівсиротою - її донька Маруся.
Багато горя несли війни. І хоч Україна загарбницьких воїн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. Згадайте розділ поеми І. Драча "Ніж у сонці" про божевільну матір, від горя якої навіть Врубелів "Демон" жахнувся. В хаті у неї сиділи собака, кіт і півень, яким вона підносила чарки, називаючи їх іменами синів.
Найбільшим лихом ХХ століття була для України, як і для багатьох інших країн світу Друга світова війна. Активну участь в ній взяли й письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках.
   Це знову напад? З ворогом двобій?
   Ми чуєм, нене! Ми йдемо на бій! -
   пише на початку війни П. Тичина ("Ми йдемо на бій").
   Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
   Рабою німецьких катів, -
присягає М. Бажан у вірші "Клятва", що став військовим гімном нарівні з російською піснею "Священная война".
   Я віддам свою кров, свою силу
   і ніжність до краплі,
   Щоб з пожару ти встала,
   тополею в небо зросла, -
обіцяє А. Малишко, що називав себе сурмачем.
Але хіба вони виступали за війну? Християнська мораль закликає прощати, але хіба можна забути трагічні дні і роки голоду і похоронок та страшні криваві вбивства, жорстокість яких межувала з божевіллям?
   Будь проклят той, хто
   зважиться забути,
   Будь проклят той, хто
   скаже нам: "Прости!"
- від усього серця проголошує М. Бажан над Бабини Яром у Києві ("Яр").
Для нас це вже історія. Але і сьогодні ця війна вривається часом у наше житя їржавими мінами і снарядами, що досі не втратили своєї зловісної сили.
   Про це вірш Ліни Костенко "Пастораль ХХ століття"
   Їх рвонуло навідлиг. І бризнуло
   кров'ю в багаття.
   І несли їх діди, яким
   не хотілося жить...
   Гарні діти були. Козацького
   доброго крою.
   Коли зносили їх, навіть
   сонце упало ниць.
Та не останньою була Велика Вітчізняна - і сьогодні ще лунають вибухи і постріли. Скільки життів покладено в Афганістані, скільки скалічено душ! Придністров'я, Абхазія, Югославія, Чечня... Найближче "вчора" і сьогодні.
І думаєш: "Господи, чого людям треба? Адже світить в небі сонце, росте в полях хліб. Люди кохаються, народжують дітей, створюють симфонії і поеми, роблять наукові відкриття..." Тільки б служили ці відкриття миру, а не справі знищення!
Відкривши фантастичну силу атома, відомий вчений Ф. Жоліо-Кюрі справедливо застерігав: "Не можна припустити, щоб люди спрямували на своє власне знищення і сили ті сили природи, які вони зуміли відкрити і підкорити" (Зб. "У світі мудрих думок").
І хочеться звернутися до усіх землян словами відомої пісні:
   Убийте війну,
   Прокляніте війну,
   люди Землі!

Источник: http://www.ukrlib.com.ua/sochm/printout.php?id=183
Категория: Шкільні твори на українській мові | Добавил: ZZolotko (01.11.2009)
Просмотров: 3748 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 3.9/12
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
SiteHeart
загрузка...
загрузка...
Друзья сайта













   















Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0