Вірші про звірів - Українські вірші для дітей - Все на українській мові - Каталог статей - Школьный двор
Вторник, 29.07.2014, 17:45Приветствую Вас Гость | RSS
Школьный двор
Меню сайта
Праздники Украины
Категории раздела
Українські вірші для дітей [83]
Матеріал до новорічних свят [13]
Матеріали до свята День учителя. [7]
День св. Валентина Свято всіх закоханих. Частушки, сценарії та легенди. [5]
8 березня Сценарії, привітання. [1]
Всяка всячина [58]
Прислів’я та приказки [72]
Український фольклор та народна творчість [4]
Афоризми і "крилаті" вислови [25]
Загадки для дітей [30]
Українські народні пісні [3]
Готуємо уроки разом! [20]
Кредитка
Поиск

Каталог статей


Главная » Статьи » Все на українській мові » Українські вірші для дітей

Вірші про звірів

Слоняча колискова

Ніч. У буді спить Бровко.

Завірюха в шибку диха…

Ходить слон коло вікóн,

А за ним слониха тихо.

- Ой ти, слоню, - каже, - милий,

Всі двори ми обходили…

Затісні нам людські хати -

Де ми будем ночувати?

- Ми б навстоячки в савáні

Подрімали, моя пані:

Нам би в Африці, крім неба,

Даху іншого не треба.

Та в чужому краї цьому

Все так дивно й незнайомо…

Пада білий пух лапатий –

Холодно надворі спати…

- Любі слоню і слонихо,

Я розраджу ваше лихо:

Знайте, я зовусь Олеся,

Ну, а ви мені снитеся.

Лиш зі сну я рано встану -

Повернетеся в савáну!

Роман Скиба

СЛОВНИЧОК. Савана – так називається степ у Африці.

Уранці біля хати

Уранці біля хати

малесенькі сліди –

зайчаточко вухате

приходило сюди.

Стояло біля хати,

ступило на поріг,

хотіло нам сказати,

що випав перший сніг.

Леонід Куліш-Зіньків

Їжачок-хитрячок

Їжачок-хитрячок

із голок і шпичок

пошив собі піджачок.

І у тому піджачку

він гуляє по садку,

натикає на голки

груші, яблука, сливки,

і до себе на обід

він скликає цілий рід.

Платон Воронько

КВАНЦЕРТ

На тихім озерці, де ряски рясні,

Жабині народні лунають пісні.

У хорі зеленому кожен хорист

Ква-ква-ліфікацію має і хист.

Тому і співають усяк на свій лад –

Звучить одночасно стонадцять балад...

Про жабку-царівну, Жабона-царя,

Про славного Жабмена-богатиря;

Про Жабине літо, що змінить весну,

І, звісно, про ту ж таки ряску рясну.

Про Бузька ж завжди, щоб не вийшло біди,

Співають, у рота набравши води...

Роман Скиба

Хто у хатці?

Тук-тук-тук!

Хто тут, хто?

Пташка звила тут гніздо.

Скоро будуть пташенята.

Бачиш, зайнята тут хатка.

Не підходь, відійди!

Краще далі собі йди.

Тук-тук-тук!

Хто там сидить?

Тут телятко тихо спить.

Ти дверей не відчиняй,

У вікно позаглядай.

Подивився? Далі йди

І телятка не буди.

Тук-тук-тук!

Чия це хатка?

Мама тут і немовлятка.

куця поросят годує,

А найменше вередує.

Тихо двері зачиняй,

Не підходь, не заважай!

Тук-тук-тук!

Рипить підлога.

Що то є?

Була барлога,

Та ведмідь її покинув,

Бо знайшов собі дружину.

О, нарешті! Радий я,

Бо ця хатка – нічия!

В цю порожню зовсім хатку

Я приніс своє звірятко.

Тут мій слоник буде жити,

Буде всіх звірят возити.

Бо у кого замість ніг

Є колеса чарівні?

Він м’якенький, кольоровий,

Гарний слоник

ІГ-РАШ-КО-ВИЙ !

Оксана Миронович

Павучок – рудий бочок

Павучок – рудий бочок

мив надвечір ніжки.

Був він добрий павучок,

та дурненький трішки.

Мив він ніжки, вимивав,

їх ретельно рахував.

Перша, друга – при мені,

ось і третя ніжка,

а четверта – є чи ні?

Є – вона вже в ліжку.

А весела ніжка п’ята

все ще хоче танцювати.

Ну невже та п’ята ніжка

не стомилась анітрішки?

Вередлива шоста ніжка

не давала знять панчішку.

Упиралася, сміялась – ніжка лоскоту боялась.

Сьома митись не любила:

„Ой! Змивається загар!”

Восьма крику наробила,

що на неї наступила

ще не вимита нога.

Павучок благає; „Досить! Не пустуйте, час у ліжко!”

Доки вимив ніжку восьму,

забруднилась перша ніжка.

Вимив першу – десь поділась сьома.

Де ти, сьома? Вже і сонце закотилось

втомлено і сонно.

Спить конячка і бичок,

птиці сплять і мишка,

тільки смішний павучок

все ще лічить ніжки.

Ірина Жиленко

Метелик

Метелик срібновійний,

веселий і меткий,

квітки цілує в вії

і в білі пелюстки.

А як вечірня втома

огорне теплим сном,

метелик, наче вдома,

ночує під листком.

М. Щербак

Риби

Є різні риби у воді: товсті, тоненькі і худі,

дрібненькі риби-малюки, а є й великі – от такі!

Є войовничі – із мечами,

є з довжелезними хвостами,

є рибки срібні й золоті,

є дуже мудрі, є й пусті...

Живуть вони в річках і в морі,

і все беруться до розмов,

але ніколи не говорять,

немов своїх не знають мов.

Набравши в ротики води, вони мовчать.

Мовчать завжди: в воді не можна говорити,

тож риби мовчки мусять жити..

Леонід Полтава
Категория: Українські вірші для дітей | Добавил: ZZolotko (11.01.2011)
Просмотров: 1617 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 3.5/2
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email:
Код *:
SiteHeart
загрузка...
загрузка...
Друзья сайта













   















Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0