Слоняча колискова
Ніч. У буді спить Бровко.
Завірюха в шибку диха…
Ходить слон коло вікóн,
А за ним слониха тихо.
- Ой ти, слоню, - каже, - милий,
Всі двори ми обходили…
Затісні нам людські хати -
Де ми будем ночувати?
- Ми б навстоячки в савáні
Подрімали, моя пані:
Нам би в Африці, крім неба,
Даху іншого не треба.
Та в чужому краї цьому
Все так дивно й незнайомо…
Пада білий пух лапатий –
Холодно надворі спати…
- Любі слоню і слонихо,
Я розраджу ваше лихо:
Знайте, я зовусь Олеся,
Ну, а ви мені снитеся.
Лиш зі сну я рано встану -
Повернетеся в савáну!
Роман Скиба
СЛОВНИЧОК. Савана – так називається степ у Африці.
Уранці біля хати
Уранці біля хати
малесенькі сліди –
зайчаточко вухате
приходило сюди.
Стояло біля хати,
ступило на поріг,
хотіло нам сказати,
що випав перший сніг.
Леонід Куліш-Зіньків
Їжачок-хитрячок
Їжачок-хитрячок
із голок і шпичок
пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
він гуляє по садку,
натикає на голки
груші, яблука, сливки,
і до себе на обід
він скликає цілий рід.
Платон Воронько
КВАНЦЕРТ
На тихім озерці, де ряски рясні,
Жабині народні лунають пісні.
У хорі зеленому кожен хорист
Ква-ква-ліфікацію має і хист.
Тому і співають усяк на свій лад –
Звучить одночасно стонадцять балад...
Про жабку-царівну, Жабона-царя,
Про славного Жабмена-богатиря;
Про Жабине літо, що змінить весну,
І, звісно, про ту ж таки ряску рясну.
Про Бузька ж завжди, щоб не вийшло біди,
Співають, у рота набравши води...
Роман Скиба
Хто у хатці?
Тук-тук-тук!
Хто тут, хто?
Пташка звила тут гніздо.
Скоро будуть пташенята.
Бачиш, зайнята тут хатка.
Не підходь, відійди!
Краще далі собі йди.
Тук-тук-тук!
Хто там сидить?
Тут телятко тихо спить.
Ти дверей не відчиняй,
У вікно позаглядай.
Подивився? Далі йди
І телятка не буди.
Тук-тук-тук!
Чия це хатка?
Мама тут і немовлятка.
куця поросят годує,
А найменше вередує.
Тихо двері зачиняй,
Не підходь, не заважай!
Тук-тук-тук!
Рипить підлога.
Що то є?
Була барлога,
Та ведмідь її покинув,
Бо знайшов собі дружину.
О, нарешті! Радий я,
Бо ця хатка – нічия!
В цю порожню зовсім хатку
Я приніс своє звірятко.
Тут мій слоник буде жити,
Буде всіх звірят возити.
Бо у кого замість ніг
Є колеса чарівні?
Він м’якенький, кольоровий,
Гарний слоник
ІГ-РАШ-КО-ВИЙ !
Оксана Миронович
Павучок – рудий бочок
Павучок – рудий бочок
мив надвечір ніжки.
Був він добрий павучок,
та дурненький трішки.
Мив він ніжки, вимивав,
їх ретельно рахував.
Перша, друга – при мені,
ось і третя ніжка,
а четверта – є чи ні?
Є – вона вже в ліжку.
А весела ніжка п’ята
все ще хоче танцювати.
Ну невже та п’ята ніжка
не стомилась анітрішки?
Вередлива шоста ніжка
не давала знять панчішку.
Упиралася, сміялась – ніжка лоскоту боялась.
Сьома митись не любила:
„Ой! Змивається загар!”
Восьма крику наробила,
що на неї наступила
ще не вимита нога.
Павучок благає; „Досить! Не пустуйте, час у ліжко!”
Доки вимив ніжку восьму,
забруднилась перша ніжка.
Вимив першу – десь поділась сьома.
Де ти, сьома? Вже і сонце закотилось
втомлено і сонно.
Спить конячка і бичок,
птиці сплять і мишка,
тільки смішний павучок
все ще лічить ніжки.
Ірина Жиленко
Метелик
Метелик срібновійний,
веселий і меткий,
квітки цілує в вії
і в білі пелюстки.
А як вечірня втома
огорне теплим сном,
метелик, наче вдома,
ночує під листком.
М. Щербак
Риби
Є різні риби у воді: товсті, тоненькі і худі,
дрібненькі риби-малюки, а є й великі – от такі!
Є войовничі – із мечами,
є з довжелезними хвостами,
є рибки срібні й золоті,
є дуже мудрі, є й пусті...
Живуть вони в річках і в морі,
і все беруться до розмов,
але ніколи не говорять,
немов своїх не знають мов.
Набравши в ротики води, вони мовчать.
Мовчать завжди: в воді не можна говорити,
тож риби мовчки мусять жити..
Леонід Полтава
| 
