Після Великодньої неділі неминуче надходить Обливаний понеділок. Є така традиція в нашого народу. В давні часи вона символізувала доволі відвертий спосіб залицяння. Як відомо, життя передається через рідину. От і хлопці, які симпатизували цілком конкретним дівчатам, у такий символічно-еротичний спосіб демонстрували пасіям власні почуття. Упродовж століть цей звичай трансформувався в доволі вишуканий спосіб – дійшло до обприскування гарненьких обраниць парфумами.

Проте нові часи з їхнім специфічним варварством внесли свої корективи в архаїчну традицію. Нині не дивина, коли мало не кожна жінка, незалежно від віку, ризикує, що святкового дня на неї вилиють цебро води. Добре, що цьогоріч Пасха в нас припадає бодай на доволі теплу пору, а то просто шкода мокрої з ніг до голови людини, якій елементарно легко застудитися на холодному вітрі. Зрештою, навіть лагідного та сонячного дня не надто приємно з’являтися в гості з розквецяною косметикою й у мокрій сукні.

Може дійти навіть до трагедії. Одного дня (у християн латинського обряду саме був Обливаний понеділок) поліція польського містечка Стальова Воля знайшла на вулиці мертвою 72-річну стареньку. Вона загинула від серцевого нападу. Позаяк навколо було сухо, а одяг її – мокрий, поліція підозрює, що над літньою жінкою грубо пожартували тамтешні хулігани. Власне хулігани, бо інакшого визначення для таких дій знайти годі – а тут це ще й юридична кваліфікація вчинку, яку незле б час од часу застосовувати й українським правоохоронцям.

Наші сусіди свідомо готувалися до “обливаних” ексцесів – учора на вулиці польських міст вийшли десять тисяч поліцейських, завданням яких було захистити потенційних жертв від поливальників. Усюди вони не встигнуть, але сам факт щось-таки та означає принаймні частина “веселунів” не зважиться на бешкетування.

Я не закликаю виводити Обливаного понеділка на вулиці українських міст і сіл внутрішні війська, боронь, Боже! Нашому суспільству, гадаю, вистачить доброго слова священиків, педагогів, батьків – головне, аби вони не забули його сказати, аби знайшли належний ключ до юначих сердець. Хочеться вірити, що за місяць, який попереду до Пасхи за юліанським календарем, вони встигнуть це зробити.

А для запальних “поливальників” роботи теж безміру. Скажімо, Львів після сходження снігу стоїть сірою сиротою, ще не уквітчаною травами й зелами. Ба більше, на вкритих землею ділянках не бракує сміття, яке треба прибрати. А скільки праці для впорядкування тротуарів, дерев, газонів! Можна все перелічене зі спокійним серцем перекласти на комунальні служби, які, до речі, активно опікуються цим уже нині. Але якщо ми відчуваємо себе львів’янами, часткою урбанної спільноти, то мусимо цілком свідомо зробити бодай щось для свого міста, аби щодня воно поставало затишнішим і доглянутим. Скажете, в мені промовляють селянські гени? Та нехай. Я трактую це дещо по-іншому.

У нас під боком, у старій Європі, яка витворила свою унікальну цивілізацію єдності з природою, милують око щойно вистромлені із землі нарциси й тюльпани, поля без смітинки, канали та ріки всередині міських агломерацій, де плавають качки і водиться риба. Саме в цьому й полягає, як на мене, обливаний дух природи і нашої віри.

Обливаний понедельник

После Пасхального воскресенья неизбежно поступает Обливаний понедельник. Есть такая традиция у нашего народа. В древности она символизировала довольно откровенный способ ухаживания. Как известно, жизнь передается через жидкость. Вот и ребята, которые симпатизировали вполне конкретным девушкам, таким символически-эротический образ демонстрировали пассия собственные чувства. На протяжении веков этот обычай трансформировался в довольно изысканный способ - дошло до опрыскивания хорошеньких избранниц духами.

Однако новые времена с их специфическим варварством внесли свои коррективы в архаическую традицию. Сейчас не редкость, когда чуть ли не каждая женщина, независимо от возраста, рискует, что праздничный день на нее вылейте ведро воды. Хорошо, что в этом году Пасха у нас приходится хотя бы на достаточно теплую пору, а то просто жалко мокрой с ног до головы человека, которому элементарно легко простудиться на холодном ветру. Наконец, даже кроткого и солнечный день не слишком приятно появляться в гости с розквецяною косметикой и в мокром платье.

Может дойти даже до трагедии. Однажды (у христиан латинского обряда именно был обливаний понедельник) полиция польского городка Сталева Воля нашла на улице мертвой 72-летнюю старушку. Она погибла от сердечного приступа. Поскольку вокруг было сухо, а одежда ее - мокрый, полиция подозревает, что над пожилой женщиной грубо пошутили тамошние хулиганы. Собственно хулиганы, потому иного определения для таких действий найти невозможно - а здесь это еще и юридическая квалификация поступка, которую неплохо бы время от времени применять и украинским правоохранителям.

Наши соседи сознательно готовились к "обливаний" эксцессов - вчера на улице польских городов вышли десять тысяч полицейских, задачей которых было защитить потенциальных жертв поливальщиков. Всюду они не успеют, но сам факт то же и означает по крайней мере часть "весельчаков" не решится на бесчинства.

Я не призываю выводить Обливаного понедельника на улицы украинских городов и сел внутренние войска, упаси Боже! Нашему обществу, думаю, хватит доброго слова священников, педагогов, родителей - главное, чтобы они не забыли его сказать, чтобы нашли должный ключ к юношеских сердец. Хочется верить, что за месяц, который спереди до Пасхи по юлианскому календарю, они успеют это сделать.

А для воспалительных "поливальщиков" работы тоже безмерности. Скажем, Львов после схода снега стоит серой сиротой, еще не украшенные цветами травами и зелами. Более того, на покрытых землей участках не хватает мусора, который нужно убрать. А сколько труда для благоустройства тротуаров, деревьев, газонов! Можно все перечисленное со спокойным сердцем переложить на коммунальные службы, которые, кстати, активно занимаются этим уже сейчас. Но если мы чувствуем себя львовянами, долей урбанной сообщества, то должны совершенно сознательно сделать хоть что-то для своего города, чтобы ежедневно он представал уютным и ухоженным. Скажете, во мне говорит крестьянские гены? И пусть. Я трактую это несколько иначе.

У нас под боком, в старой Европе, которая создала свою уникальную цивилизацию единства с природой, радуют глаз только вистромлени из земли нарциссы и тюльпаны, поля без соринки, каналы и реки внутри городских агломераций, где плавают утки и водится рыба. Именно в этом и состоит, по-моему, обливаний дух природы и нашей веры.