Песня о женщине. Сергей Островой
Есть в природе знак святой и вещий,
Ярко обозначенный в веках!
Самая прекрасная из женщин -
Женщина с ребёнком на руках.
От любой напасти заклиная
(Ей-то уж добра не занимать!)
Нет, не Богоматерь, а земная,
Гордая возвышенная мать.
Свет любви издревле ей завещан,
Так вот и стоит она в веках
Самая прекрасная из женщин -
Женщина с ребёнком на руках.
Всё на свете метится следами
Сколько б ты ни вышагал путей,
Яблоня - украшена плодами,
Женщина - судьбой своих детей.
Пусть ей вечно солнце рукоплещет,
Так она и будет жить в веках
Самая прекрасная из женщин -
Женщина с ребёнком на руках.
МАТЕРІ. Василь Симоненко
В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна...
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі — сила,
В очах юності видно слід.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу —
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
Не обижайте матерей. Виктор Гин
Не обижайте матерей,
На матерей не обижайтесь.
Перед разлукой у дверей
Нежнее с ними попрощайтесь.
И уходить за поворот
Вы не спешите, не спешите,
И ей, стоящей у ворот,
Как можно дольше помашите.
Вздыхают матери в тиши,
В тиши ночей, в тиши тревожной.
Для них мы вечно малыши,
И с этим спорить невозможно.
Так будьте чуточку добрей,
Опекой их не раздражайтесь,
Не обижайте матерей.
На матерей не обижайтесь.
Они страдают от разлук,
И нам в дороге беспредельной
Без материнских добрых рук –
Как малышам без колыбельной.
Пишите письма им скорей
И слов высоких не стесняйтесь,
Не обижайте матерей,
На матерей не обижайтесь.
Вишиванка. М.Сингаївський
Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Синя нитка – птиці прилітають.
А червона – квіти зацвітають,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Листя вишиваємо ласкаве,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
УХОДЯТ МАТЕРИ. Евг. Евтушенко
Уходят наши матери от нас,
уходят потихонечку,
на цыпочках,
а мы спокойно спим,
едой насытившись,
не замечая этот страшный час.
Уходят матери от нас не сразу,
нет —
нам это только кажется, что сразу.
Они уходят медленно и странно
шагами маленькими по ступеням лет.
Вдруг спохватившись нервно в кой-то год,
им отмечаем шумно дни рожденья,
но это запоздалое раденье
ни их,
ни наши души не спасет.
Все удаляются они,
все удаляются.
К ним тянемся,
очнувшись ото сна,
но руки вдруг о воздух ударяются —
в нем выросла стеклянная стена!
Мы опоздали.
Пробил страшный час.
Глядим мы со слезами потаенными,
как тихими суровыми колоннами
уходят наши матери от нас...
1960
Письмо матери. Сергей Есенин
Ты жива еще, моя старушка?
Жив и я. Привет тебе, привет!
Пусть струится над твоей избушкой
Тот вечерний несказанный свет.
Пишут мне, что ты, тая тревогу,
Загрустила шибко обо мне,
Что ты часто xодишь на дорогу
В старомодном ветxом шушуне.
И тебе в вечернем синем мраке
Часто видится одно и то ж:
Будто кто-то мне в кабацкой драке
Саданул под сердце финский нож.
Ничего, родная! Успокойся.
Это только тягостная бредь.
Не такой уж горький я пропойца,
Чтоб, тебя не видя, умереть.
я по-прежнему такой же нежный
И мечтаю только лишь о том,
Чтоб скорее от тоски мятежной
Воротиться в низенький наш дом.
я вернусь, когда раскинет ветви
По-весеннему наш белый сад.
Только ты меня уж на рассвете
Не буди, как восемь лет назад.
Не буди того, что отмечалось,
Не волнуй того, что не сбылось,-
Слишком раннюю утрату и усталость
Испытать мне в жизни привелось.
И молиться не учи меня. Не надо!
К старому возврата больше нет.
Ты одна мне помощь и отрада,
Ты одна мне несказанный свет.
Так забудь же про свою тревогу,
Не грусти так шибко обо мне.
Не xоди так часто на дорогу
В старомодном ветxом шушуне.
1924
Бабусі. А. Костецький
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
Бабусині казки.В. Зінченко
У бабусі руки вмілі,
А казки чудові, милі.
Миготять в повітрі спиці,
За клубочком скаче киця.
А нитки все в'ються, в'ються,
А казки рікою ллються…
Ляжу в ліжко, та не спиться –
Нову казку в'яжуть спиці.
Якщо говорити між нами...М.Пономаренко
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
Матусині очі. О.Мамчич
На мене звернені очі:
Великі, карі, жіночі.
В своїй любові бездонні.
Магічні, як у Мадонни.
Добром налиті до краю.
Я з них наснагу черпаю.
За них я Богу молюся –
Кохані очі матусі.
Дуже люблю. Катерина Перелісна
Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,
Як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш,
Мене поцілуєшь,
І я тебе дуже люблю!
Бабусині руки. Лев Квітко
Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно.
І ми,- скажу вам, - з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті!
Вони що хочеш вміють,
Скрізь роблять чудеса:
То місять щось, то миють,
Подивишся – краса!
Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплять мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.
І в хаті, і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.
Як смеркне – тіні дивні
Сплітають на стіні:
Казки такі чарівні
Розказують мені.
А там нічник засвітять,
Онучка щоб міцніш спала.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!
