|
Каталог статей
Дзюба Іван
Микола ДУКИН
ДУКИН Микола Володимирович народився 21 грудня 1905 року в
Балаклії на Харківщині в сім'ї дрібного крамаря. За довідкою
Балакліївської сільради, виданою в березні 1938 року на вимогу судових
органів після арешту Дукина батьки його були куркулями, мали ліс і луг,
а також крамницю та найманих робітників. Усе це після революції було
відібрано, але стало чи не головною причиною репресій проти
письменника.
З дев'ятирічного віку Дукин навчався в Харкові, в комерційній
школі, потім - у педагогічному технікумі. Якийсь час учителював на
Ізюмщині, а 1928 року С.Пилипенко запросив його на редакційну роботу в
журнал "Плуг". У 1932-1934 рр. секретарював у журналі "Критика", а
далі, аж до арешту, займався літературною роботою.
Художня спадщина Дукина невелика - десятків зо два оповідань,
книжка прози для дітей "На машині, на моторі" (1932), книжка нарисів
"Без протоптаних стежок" (1930) та кілька перекладних повістей і
романів російських письменників.
У матеріалах слідства вся ця спадщина кваліфікувалась як
злочинна й антирадянська. У протоколи допитів стверджується, що Дукин
не тільки з цим погоджувався, а й визнавав, що протягом усього життя
був послідовним антирадянцем: "Як виходець із буржуазної сім'ї почав
свою антирадянську націоналістичну діяльність ще в 1921 році... В 1922
році почав учитися в Харківському педтехнікумі, де лютували запеклі
націоналісти Вишиваний, Шамрай та ін... Мої натхненники - Пилипенко,
Кириленко, Панів і Божко... У "Плузі" почав писати свої націоналістичні
новели... Такою новелою були "Пасинки степу", "На аванпостах"... у
збірнику "Матіола" те саме, про що писав націоналіст Хвильовий...
По-шкідницьки переклав романи "Пушкін" Ю.Тинянова, "Бруски" Панфьорова,
"Як гартувалася сталь" М.Островського..."
Таку ж нісенітницю про творчість цього письменника повторювали
й "свідки" з літературного середовища. Та вже через півроку слідства, 9
лютого 1939 року, Дукин відкинув усі попередні "зізнання": "Факти...
мною вигадані для обмови себе... Про те, що існує серед письменників
підпільна організація, не знаю...".
Незважаючи на плутанину в слідчих матеріалах, справу Дукина
було передано на розгляд особливої наради при НКВС. За постановою цього
позасудового органу від 29 жовтня 1939 року Дукин був відправлений у
табір строком на 5 років "за участь в антирадянській націоналістичній
організації".
За свідченням табірної адміністрації, помер 10 жовтня 1943 року від легеневої хвороби (відкритий туберкульоз).
Питання про реабілітацію Миколи Дукина порушили 1956 року дочка
письменника Наталка, а також Спілка письменників України.
Характеристику М.Дукину, надіслану Прокуророві УРСР 15 жовтня 1956
року, підписали О.Гончар, Ю.Смолич, Л.Новиченко. Свідками під час
перегляду справи виступали І.Муратов, А.Головко, В.Минко, Т.Масенко,
Л.Юхвід, Я.Гримайло, М.Черняков.
У постанові президії Харківського обласного суду від 22
листопада 1957 року зазначалося: "Постановление особого совещания при
НКВД СССР от 29 октября 1939г. отменить и дело прекратить из-за
отсутствия состава преступления."
Микола Дукин реабілітований посмертно.
ЛУ 31(4440) 1.08.1991
|
| Категория: Биография украинских поэтов и писателей | Добавил: ZZolotko (27.06.2009)
|
| Просмотров: 935 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
загрузка...
загрузка...
|
