|
Каталог статей
Кропивницький Микола
Кропивницький Марко Лукич
(1840-1910)
драматург, актор, режисер, композитор
Народився 10(22) травня 1840 р. у селі Бежбайраки Бобринецького
повіту Херсонської губернії (тепер с. Кропивницьке Новоукраїнського
району Кіровоградської області). Початкову освіту здобув у приватній
школі шляхтича М.К.Рудковського в слободі Олександрівка. 1856 року із
похвальною грамотою закінчив трикласне повітове училище в м. Бобринці.
Служив там же у повітовому суді. У 1862-1863 рр. — вільний слухач
юридичного факультету Київського університету. З лютого 1864 р. — знову
на службі в Бобринецькому повітовому суді. З 1865 — у м. Єлисаветградi
(тепер м. Кіровоград), куди перенесено повітовий центр. Працює
секретарем поліційного управління, згодом — у Єлисаветградському
сирітському суді. На 28-му році життя одружився з Олександрою
Костянтинівною Вукотич (1851-1880). З 1869 р. — секретар Бобринецької
міської думи. 1871 р. виходить у відставку й перебирається до Одеси, де
12 листопада 1871 р. дебютує як актор-професіонал у складі трупи
народного російського театру графів Маркових і Чернишова (вистава за
п’єсою Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці»). З 1873 р. — у
складі Харківського театру Александрова—Колюпанова. На літній
театральний сезон 1874 р. М.Л.Кропивницький отримує запрошення до
Петербурга, де виступає з великим успіхом. У лютому 1875 р. вирушає на
гастролі в Галичину, де стає наставником і режисером галицького театру
«Руська бесіда», привносить ряд новацій у його діяльність. В 1876—1881
рр. — у складі російських труп Сімферополя, Єлисаветграда, Кременчука.
1882 року засновує театральне товариство, до якого згодом приєднуються
кращі тогочасні українські актори. З 1885 р. М.Л.Кропивницький очолював
різні українські театральні трупи, які гастролювали по більшості
губерній Російської імперії. 1890 р. оселився на хуторі Затишок під
Харковом; одночасно з працею на хуторі очолював українські трупи, часто
виїздив із ними на гастролі. Помер у вагоні залізничного поїзда,
прямуючи з гастролей в Одесі до Харкова. Похований у Харкові.
Літературні здібності проявилися у М.Л.Кропивницького дуже рано:
ще в дитячі роки він писав вірші, складав пісні. Над першою п’єсою
«Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить» почав працювати
1863 року в Києві, а завершив її в Бобринці. 1873 року автор цю п’єсу
суттєво переробив. Вона мала кілька редакцій і відома під назвою «Дай
серцеві волю — заведе в неволю». Усього М. Л. Кропивницький створив
понад 40 різних п’єс — оригінальних і на сюжети інших авторів.
М.Л.Кропивницький своєю багатогранною діяльністю виховав ціле покоління
українських акторів-професіоналів, за що був визнаний «батьком
українського театру». 21 рік — з 1881 по 1902 — він залишався провідною
постаттю української сцени. Його чудові акторські дані, які дивували
сучасників (деякі професійні секрети Марка Лукича так і лишилися для
них непоясненними і загадковими), доповнювалися прекрасним голосом —
високим басом надзвичайно широкого діапазону. Крім того, він добре
знався на музиці й сам писав мелодії для багатьох п’єс, розумівся на
образотворчому мистецтві (це, зокрема, дозволяло йому керувати
створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, що
постійно проявлялося у його роботі як режисера. Театральні критики
Петербурга слушно порівнювали виступи трупи М.Л.Кропивницького з
виступами відомої на увесь світ німецької трупи «Майнінгенців», яка в
70-х роках XIX століття відвідала й Російську імперію. Схожість ця
полягає у театральному новаторстві «батька українського театру»:
сповідуванні нової тоді ідеї створення під час вистави акторського
ансамблю, заміні мальованих декорацій об’ємними, відтворенні
театральних сцен в усіх побутових деталях (часом це набувало повного
натуралізму) тощо. Кропивницький багато зробив для формування
самобутнього репертуару українського театру. В цьому повною мірою
виявив не тільки свій талант організатора, а й громадського діяча та
патріота. Як і багато інших діячів підневільної України,
М.Л.Кропивницький зростав за складних і неоднозначних життєвих
обставин. З малих літ доля часто була жорстокою і немилосердною до
нього. Життя його батьків було розбите життєвими обставинами, хоч обоє
вони були людьми обдарованими (Лука Іванович, незважаючи на власне
сирітство, зумів стати управителем маєтку; Капітоліна Іванівна чудово
грала на музичних інструментах, співала і танцювала). Після розлучення
з дружиною, котра зійшлася з родовитим паном, Л.І.Кропивницький мусив
лишити сина у чужих людей (на службі у попа). Незважаючи на величезний
потяг до знань, який не згасав у нього і в зрілому віці,
М.Л.Кропивницький не зміг здобути систематичної спеціальної освіти.
Однак він знав кілька мов (польську, французьку, німецьку, російську).
Під час навчання у Бобринці, зустрівшись із власною матір’ю, навчався у
неї гри на музичних інструментах; тоді ж, 1854 року, він вперше побував
на циркових виставах, почав брати участь у любительських театральних
постановках. Звідтоді захоплення театром і стало головним у його житті.
А образи навколишнього — побаченого, відчутого, пережитого й
передуманого — склали могутню життєву основу його багатогранної
творчості.
|
| Категория: Биография украинских поэтов и писателей | Добавил: ZZolotko (27.06.2009)
|
| Просмотров: 1255 | Комментарии: 1
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
загрузка...
загрузка...
|
