Дума про хлiб
Ця тема - водночас проста й складна. Проста, бо немає людини, яка б
не могла б сказати, що таке хлiб. Складна, бо надто символiчною є ця
рiч для всiх нас.
Далi треба писати, що без хлiба людина не проживе. Проблема в
тому, який хлiб мати на увазi. Так, хлiб входить до денного рацiону,
мабуть, 90 % землян i в багатьох мовах символiзує їжу як таку. Але дуже
небезпечно зупинятись тiльки на житньому чи пшеничному хлiбi. Думаю,
тут треба говорити власне про людське щастя.
Найщирiшi уявлення про щастя зустрiчаємо у святкових побажаннях, коли зичать, щоб був:
Мир на землi та
Хлiб на столi.
Це правда, та не вся. Приклад сучасних розвинених держав доводить,
що й надмiр хлiба на столi не робить людину щасливою. Бiльше того, як
стверджує статистика, найбiльший вiдсоток самогубцiв у свiтi
приходиться на американських мiльйонерiв - людей, якi могли б кожний
прогодувати кiлька областей, а то й маленьку державу! Чому ж цi люди
йдуть iз життя?
"Не хлiбом самим буде жити людина..." Наскiльки вiрнi слова!
Скiльки суспiльних експериментiв (наприклад, соцiалiзм в СРСР та Китаї)
провалилося через неврахування цього. Неправда, що у здоровому тiлi -
здоровий дух. Радше, навпаки. Залiзне здоров'я i тугi м'язи ще нiкого
не врятували вiд страху за життя рiдних, невизначеного майбутнього,
незнання цiлi у життi, не навчили справжнiх людських вiдносин. У
багатьох тюрмах спостерiгають ситуацiю, коли кремезнi "бугаї"
виструнчуються перед худорлявими "авторитетами", якi беруть гору тiльки
силою духу. Та й у фiзичному свiтi те ж саме - смерть приходить тодi,
коли iз сильного тiла виходить невидиме життя. I тут уже нiчого
заподiяти неможливо.
Людинi для повноцiнного iснування духовний хлiб потрiбен так
само, як i фiзичний. Культура, освiта, переконання, внутрiшня
шляхетнiсть, чуйнiсть i такт - все це потрiбне гармонiйнiй особистостi.
Але найбiльше людинi потрiбен Хлiб життя, Слово Боже. Довгi роки ми
спочатку вiдкрито воювали з ним, а потiм просто замовчували,
прикриваючись розмовами про необхiднiсть "бути як всi", "головне - без
крайнощiв i збочень", "це - моя особиста справа..." Тепер - унiкальний
час свободи й права вибору. Нiщо так не змiнює людину на краще, нiж
наслiдування бiблiйних iдеалiв.
Ми - свiдомi особистостi i не можемо ухилятися вiд складних
рiшень тiльки тому, що "так роблять всi", а "так не робить нiхто".
Настав час власної вiдповiдальностi. Для щастя потрiбен хлiб фiзичний,
але духовний - необхiдний.
|
