Пісня про вчителя
Ой літа ви погідні, люба школо, наш клас,
Руки вчителя рідні, пригортали ви нас.
Пригортали, тулили до грудей голуб’ят.
Був ти, вчителю милий, рідним батьком хлоп’ят.
Вів ти в сонячні ранки нас в незвідану путь,
Де рожеві світанки в мріях щастя цвітуть.
І знялися на крила мив сімнадцяти літ –
Твоя воля і сила підняла нас в політ.
Нас чекають дороги у життя далині,
Нас чекають тривоги, а не тільки пісні.
Всі дороги пройдемо, переможемо зло
І в серцях збережемо твого серця тепло.
Ой літа ви погідні, люба школо, наш клас,
Де ти, вчителю рідний, чи ти згадуєш нас?
Щебет рідної школи, наче спів солов’їв,
Не забудуть ніколи голуб’ята твої.
ЛЮБІ ВЧИТЕЛІ
Вже осінь завітала в Україну
І золотом покрила всі сади.
Лелеки відлетіли на чужину,
А ми на свято вчителя прийшли.
Приспів: двічі
І навіть та берізка біля школи
Сьогодні похилилась до землі.
Уклін низький даруєм, як ніколи,
Вам, дорогі і любі, вчителі.
Як хочеться в цей день Вам побажати
Високих, ніжних і крилатих мрій.
Повагу й шану всю сповна віддати,
І виконати задум всіх надій.
Найкраща вчителька моя
Синє небо, дай натхнення,
Яскраве сонце, дай тепла,
Вітре любий, дай знамення,
Щоб написатия змогла.
Про ту людину особливу,
Котру зустріла у житті,
Що стала так мені важлива,
У повсякденній маїті.
І кожний погляд її ніжний,
І кожна посмішка ясна,
І словом тихим, дивовижним,
Любов"ю сповнює вона.
Коли щось трапиться зі мною,
Чи я засмучена чомусь,
Мене втішає і такою,
Хоч я щасливою здаюсь.
Вона не схожа ні на кого,
Вона така, яка і є,
Не зустрічала я нікого,
Хто розумів би так мене.
Хоч їй погано - я почую,
Хоч радість сповнить все до дна,
Мою любов завжди відчує,
Найкраща вчителька моя.
Вона зі мною завжди буде,
У серці жити крізь роки,
Мене ніколи не забуде,
Як і ці мої рядки.
Не знаю я, зі слів цих щирих,
Вас захвилює хоч би мить,
А я дарую крихту віри,
І тих очей ясних блакить.
Першій вчительці Чаклунко-осінь, зачекай, зажди,
Вертай в дитинство бабиного літа,
Учителько, ти в серці назавжди
В осінніх барвах і духмяних квітах.
Осінь за вікном казку чарівну пише,
Вітре, не пустуй, листям шелести тихше,
Сонечко, засяй, радо привітай спершу
Зірку осяйну, вчительку мою першу.
Уроків неповторний дивосвіт,
Очей твоїх живе, зоріє згадка,
І нині вдячний шлють тобі привіт
Твої вчорашні хлопчики й дівчатка.
Осінь за вікном казку чарівну пише,
Вітре, не пустуй, листям шелести тихше,
Сонечко, засяй, радо привітай спершу
Зірку осяйну, вчительку мою першу.
Пливе туман від росяних дібров,
Мережа-стежка, дітвора у школі
Учительку свою стрічає знов
І дзвоник будить клени і тополі.
Осінь за вікном казку чарівну пише,
Вітре, не пустуй, листям шелести тихше,
Сонечко, засяй, радо привітай спершу
Зірку осяйну, вчительку мою першу.
Осінь за вікном казку чарівну пише,
Вітре, не пустуй, листям шелести тихше,
Сонечко, засяй, радо привітай спершу
Зірку осяйну, вчительку мою першу.
Зірку осяйну, вчительку мою першу.
Зірку осяйну, вчительку мою першу.
ВЧИТЕЛЮ О, вчителе! З тобою разом,
Пройшов я всі дороги знань!
Від математики до мови,
В країні лексики й рівнянь.
В країні формул, знаків, слів,
Так сильно той вогонь горів!
Вогонь пізнання і наук,
Й моїх важких щоденних мук,
Коли знання я здобував
І відпочинок забував.
І цей вогонь продовжує горіти
Знаннями й силою мети
До чого вчили мене йти.
Цього я вже ніколи не забуду
І буду в сердці берегти.
І буду згадувати всюду
Тебе,я,вчителю,завжди.
УЧИТЕЛЮ
Мій любий учителю, ти вчив мене
І вів у край незвіданий і сповнений краси.
Ти дав мені, що міг, вогонь той не зітлів,
Що був розпалений у серденьку тобою.
За руку взяв і вивів в дивний світ,
В країну знань і незбагненних мрій.
„Дивись!” – сказав і розгорнув ту долю –
Сторінки книжки чарівні...
Нема кінця і краю захопленням душі
,Дитячим сподіванням, надіям, вірі і красі.
Тож розпали вогонь сильніш, залиш
Глибокий світ пізнань і вдячність невимовну.
Мій любий вчителю, ти тільки знай:
Любов до тебе житиме завжди,
У будь-яку годину, будь-де ти пам’ятай:
Закладений тобою скарб в нас житиме віки. Вчителько, яке це рідне слово Вчителько, яке це рідне слово,
Що промовляю знов і знов.
Нехай скінчилося моє дитинство,
Але жива до Вас любов.
До рідної мови й до пісні,
До Кобзаря, його віршів мій спів.
Це моя вчителька мене навчила
Співучих українських слів.
Хто на питання відповість?
Хто рідну пісню і серце нам вкладає?
Хто за любов свою до нас
Нічого в світі не чекає?
Це рідна вчителька моя.
Хай доля й зіронька твоя
Ніколи не згасає!
Вчителька
Моя вчителька найкраща
Краще неї не знайти.
І навчить, проконтролює
Допоможе всім завжди.
Вивчу вірш я цей напам’ять,
В класі учням розповім
І оцінка буде гарна,
І цікаво буде всім!!!
Вчителям
Сьогодні діти вас вітають,
Своїх чудових вчителів.
І щиро від душі бажають
Їм працювати безліч днів!
10-ий клас також вітає
Усіх своїх викладачів
Терпіння й щастя їм бажаєм
І хоч тепер ми ще малі,
Та будем з вами ми зростати
І розумнішими ставати
На радість Вам, учителі!
Тож хай зростають Ваші діти,-
Красиві й мудрі, наче квіти.
Источник: http://svitschool.at.ua/publ/9-1-0-34 |
