Каталог статей

23 серпня 2004 року Президент України підписав Указ про щорічне відзначення Дня Державного Прапора - однієї з найголовніших святинь українського народу, одного із національних символів як невід’ємної ознаки незалежності, без якого неможливий процес становлення державності будь-якої країни. Цей документ видано на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України.

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, і наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.

Про сьогочасний Державний прапор України в Конституції нашої держави сказано дуже лаконічно: “Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів”. Дослідникам історії України відомо, що ці два кольори - синій і жовтий - були стяговими ще за часів Київської держави і використовувалися від прийняття християнства.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 р. на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. На початку ХХ ст. у Галичині жовто-блакитний прапор (тобто жовта смуга вгорі, а блакитна – внизу) став прапором західноукраїнського військово-політичного з’єднання Українських січових стрільців, яке рішуче виступало за створення незалежної Української Народної Республіки.

22 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. Саме таким, жовто-блакитним, був і прапор, під яким у часи УНР відбувалися масові маніфестації. Влітку 1917 р. частина кораблів колишнього Російського чорноморського флоту підняла на своїх щоглах українські жовто-блакитні прапори.

Варто акцентувати увагу на порядку розташування кольорів, оскільки тривалий час українські історики та геральдисти не могли зійтися на думці, як саме їх розташувати: жовтий – угорі, синій – унизу, чи навпаки. Особливо загострилася ця полеміка, в якій брали участь відомі українські історики та мистецтвознавці І.Крип’якевич, С.Томашівський, К.Широцький, в 1911 – 1913 рр., коли актуальним постало й питання відродження української державності, української національної єдності, а відтак і національної символіки. Найактивніше ці сперечання розгорнулися в Західній Україні, де почуття українського національного патріотизму та національної гордості завжди були більш яскраво вираженими.

13 листопада 1918 р. сформована у Львові на хвилі національно-визвольної боротьби Українська Національна Рада проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної Республіки національний синьо-жовтий прапор. 20 березня 1920 р. він був затверджений в Прикарпатській Русі, тобто в Закарпатті, а з 1939 р. і в Карпатській Україні. Відтак можна вважати, що історія сучасного державного прапора України починається з листопада 1918 р.

Люди старшого покоління пам’ятають, що український національний прапор був оголошений радянською пропагандою “націоналістичним”, ідейно ворожим, і сама наявність такої символіки для комуністичного режиму була достатньою підставою, щоб люди опинилися в сибірських таборах. І треба віддати шану керівникам міст, які в таких непростих умовах на момент проголошення незалежності України вже підняли національний синьо-жовтий прапор над багатьма українськими містами і селами.

Раніше День Державного Прапора святкувався лише в Києві на муніципальному рівні і відзначалося 24 липня. Саме цього дня сімнадцять років назад синьо-жовтий прапор замайорів над Київською мерією. А 4 вересня 1991 р. після проголошення Акту незалежності України, такий прапор було піднято і над будинком Верховної Ради.

На політичній карті світу з’явилася нова незалежна, суверенна держава Україна. Їй необхідно було набути всіх атрибутів державності, що належить мати члену Організації Об’єднаних Націй. Без цього неможливо стати рівноправним суб’єктом світового співтовариства. І 28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову „Про державний прапор України”, яким став саме національний синьо-жовтий стяг.

Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави; публічний глум над Державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином, за який передбачаються санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором.

Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість і символ нашої незламності. Це вічно жива пам’ять і вічна мрія нашого народу. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави, а сьогодні розбудовуємо демократичне суспільство. Під цим прапором український народ на весь світ засвідчив своє прагнення до свободи, незалежності, гідного життя у єдиній сім’ї європейських народів.