Каталог статей

Як вивчати вірші напам'ять?

І спосіб

Виявляється, вірш можна запам'ятовувати не по частинах, а весь цілком!

Є щасливі люди, що запам'ятовують вірші без зусиль. Їм вистачає три-чотири рази прочитати вірш, і вони можуть повторити його, не заглядаючи в книгу. Я заздрю таким щасливцям оскільки сам до них не належу. Але і ми, ті, у кого пам'ять звичайна, можемо вчити вірші куди легше, ніж це робиться зазвичай.

Коли в школі на уроці викликатимуть ваших товаришів, щоб перевірити, як вони вивчили вірш, прислухайтеся. І ви відмітите, що той кому потрібна підказка товаришів або допомога вчителя, запинається зазвичай в кінці строф, а якщо вірш на строфи не ділиться, то на переходах від одного відчутного шматочка вірша до іншого.

У чому тут справа? Багато, мабуть, більшість, учать вірші неправильно. Скажімо потрібно запам'ятати напам'ять рядки:

 
Сквозь волнистые туманы
Пробирается луна,
На печальные поляны
Льет печальный свет она.
По дороге зимней, скучной
Тройка борзая бежит,
Колокольчик однозвучный
Утомительно гремит.
Что-то слышится родное
В долгих песнях ямщика:
То разгулье удалое,
То сердечная тоска...

Зазвичай той, хто їх заучує, повторює багато раз підряд першу строфу, потім, коли йому здається, що він запам'ятав його, переходить до другої. Вивчив другу, приєднує її до першої і повторює тепер напам'ять перші дві строфи. Потім вивчає наступну строфу, приєднує її в думках до перших двох, повторює всі три строфи і так далі.

При цьому вірш руйнується, розпадається на строфи. Природний зв'язок між ними втрачається. Останній рядок строфи міцно зв'язується в пам'яті з першим рядком тієї ж строфи,  бо багато раз повторювалося в такому порядку. Перескочити через поріг між першою і другою строфою виявляється важко. Початок вірша запам'ятовується набагато краще, ніж середина, а кінець взагалі майже не відбивається в пам'яті.

Як же заучувати вірші? Вірші, навіть великі легко запам'ятовувати не по частинах, а цілком. Да-да, цілком! Але як?

Прочитайте вірш вголос. Все підряд від початку до кінця. Два-три рази. При цьому старайтеся, щоб не лише звучали слова, але перед очима вставали картини того, про що говорить поет: хвилястий туман, місяць, галявини. Тепер починайте читати знову. Тут ви відчуєте, що деякі рядки вже звучать у вашому внутрішньому слуху. Інколи – початок, інколи – з середини, інколи – кінцівка вірша. Рядки, що запам'яталися, виголосіть, відірвавши очі від книги, але так, щоб тут же поглянути в неї, ледве кінчаться слова, що запам'яталися. Не напружуйтеся, щоб пригадати, а тут же дивіться в книгу, щоб без запинок прочитати весь вірш у якому декілька слів або рядків ви вже запам'ятали напам'ять.

При наступному читанні таких острівців тексту, що запам'ятався, стане більше і кожен з них збільшиться. Тепер можна спробувати прочитати весь вірш по пам'яті. Тут ви побачите, що можете прочитати напам'ять велику частину вірша;  рядків, які не запам’яталися або навіть слів залишилося небагато, але все ж таки вони є. Не біда!

Натрапивши на провал, не потрібно силитися пригадати, які тут мають бути слова. Всяке зусилля, всяка напруга не допомагає, а заважає заучувати вірші. Не прагніть пригадати, а відразу подивитеся в текст. Зазвичай буває досить побачити слово або навіть півслова із забутого рядка, щоб він тут же згадався цілком. Ці забуті слова, що миттєво згадалися, виголошуєте тим же голосом, так само голосно або так само тихо, підхопивши те вираження, з яким ви читали слова передуючі і збираєтеся читати слова наступні, словом, так, щоб вони не виглядали як латка а природно по сенсу вливалися в текст. Стик того, що вже твердо вивчено, і того, що ви ще пам'ятаєте недостатньо добре, має бути як можна менш відчутним.

Перечитуючи по пам'яті вірш ще раз, ви і не відмітите, як природно виголосите і той рядок, який тільки що випав з пам'яті. Може здатися, що цей спосіб важкий і довгий. Насправді, спробувавши, ви переконаєтеся: так вірші заучуються  швидше, запам'ятовуються легше і пам'ятаються довше, ніж якщо учити їх, нескінченно задовбуючи окремі строфи і приліплюючи одну до іншої.

Читаючи і повторюючи вірш, весь час прагніть викликати в своїй уяві картини того, про що в нім говориться. Мені здається, що все що ви хочете вивчити напам'ять (не лише вірші), краще всього учити увечері, перед сном. Сон закріплює в пам'яті завчене. У цьому переконуєшся вранці, перевіряючи себе на свіжу голову. Деякі вважають за краще учити напам'ять вранці. Це залежить від особливостей пам'яті кожного.

Тому у кого особливо сильна зорова пам'ять, вірш, який він хоче завчити, варто спочатку переписати, переписуючи, одночасно читати його вголос. Тоді вірш запам'ятається особливо міцно.

За «Книгою про книгу», М. «Просвещение», 1980

Сергій Львов