Каталог статей

Про незабудку, мак, маргаритку, бузок, латаття, камелію

Незабудка

Свою наукову назву Myosotis, що позначає в перекладі "мишаче вушко", квітка отримала із-за покритого волосками листя. Про походження незабудок існують різні легенди. Вони розповідають про сльози, пролиті нареченими при розставанні з коханими. Сльози ці перетворюються на блакитні, як їх очі, квіти, і дівчата дарують їх коханому на пам'ять.

Також існує легенда про походження назви незабудок в той час, коли Господь давав імена квітам. Один з кольорів забув тільки що отримане ім'я і повернувся перепитати. "Не забудь мене!" - відповів Господь. Згідно іншому варіанту, квітка, якій забули дати ім'я, прийшла до Бога і попросила дати їй назву. "Я тебе не забуду, не забудь і ти Мене. Віднині твоє ім'я буде незабудка".

По поширеному в Германії повір’ю, незабудки зростають на могилах некрещених дітей, як би докоряючи батькам в тому, що вони забули виконати цей обряд.

Мак

Коли Господь створив землю, тварин і рослини, всі були щасливі, окрім Ночі. Як не старалася вона за допомогою зірок і жучків, що світяться, розсіяти свій глибокий морок, дуже багато краси природи вона приховувала, чим всіх відштовхувала від себе. Тоді Господь створив Сон, сновидіння і марення, і разом з Ніччю вони стали бажаними гостями. З часом в людях прокинулися пристрасті, одна людина навіть задумала убити свого брата. Сон хотів зупинити її, але гріхи цієї людини заважали йому підійти. Тоді Сон в гніві увіткнув свій чарівний жезл в землю, а Ніч вдихнула в нього життя. Жезл пустив коріння, зазеленів і, зберігаючи свою зухвалу, сон силу перетворився на мак.

Мак служив символом родючості через свою велику плодючість (у маковій коробочці міститься близько 30 тис. насінинок). Тому він є постійним атрибутом Гери (Юнони) - богині родючості і шлюбу.

Маком обсипають місця, у яких хочуть позбавитися від хитрощів і мани відьом. Мак має бути дикий і освячений 14 серпня в день Маккавеїв.

Маргаритка

Свою назву "маргаритка» отримала від грецького слова margarites - "перлина". Ця квітка має дуже красиву легенду про своє походження.

Коли, взнавши благу звістку від Архангела Гаврила, Пресвята Діва йшла до Єлизавети, то усюди, де ступала нога майбутньої Божої Матері, зростали маленькі білі квіточки. Білі, у вигляді сяяння, пелюстки говорили про славу Божої, а золота середина - про священний вогонь, що горів в серці Марії.

Є інша легенда про походження маргариток. Пресвята Діва, будучи ще дитям, дивилася вночі на небо, і Їй захотілося, щоб дивні зірки стали земними квітами. Тоді зірки відбилися в блискучих краплях роси, і вранці земля була усіяна білими квітами. І оскільки бутони маргариток схожі на зірочки, то люди до цього дня вважають, що ці квіти бережуть таємницю людського щастя, і запитують про нього, перераховуючи їх пелюстки.

Романтичні лицарі, для яких Діва Марія служила ідеалом, вибрали скромну маргаритку як свою квітку. По звичаю закоханий лицар підносив пані серця букет маргариток. Якщо пані наважувалася відповісти "так", вона вибирала з букета найкрупнішу маргаритку і дарувала її чоловікові. З цієї миті йому було дозволено намалювати на своєму щиті маргаритку - знак взаємної любові. Але якщо пані перебувала в нерішучості, вона сплітала з маргариток вінок і віддавала його лицареві. Такий жест не вважався категоричною відмовою, і деколи до кінця свого життя володар вінка з маргариток чекав прихильності жорстокої пані.

Бузок

Існує оповідання про походження бузку. Богиня весни розбудила Сонце і його вірну супутницю Іріс (веселку), змішала промені сонця із строкатими променями веселки, почала щедро сипати їх на свіжі борозни, на луки, гілки дерев - і усюди з'являлися квіти, а земля тріумфувала від цієї благодаті. Так вони дійшли до Скандинавії, але у веселки залишилася лише лілова фарба. Незабаром тут опинилося стільки бузку, що Сонце вирішило змішати фарби на палітрі Веселки і почало сіяти білі промені - так до лілового бузку приєдналася біла.

Батьківщина бузку - Персія. У Європу вона потрапила лише в XVI столітті. У Англії бузок вважається квіткою нещастя. Старе англійське прислів'я говорить, що той, хто носить бузок, ніколи не носитиме вінчальне кільце. На Сході бузок служить символом сумного розставання і закохані вручають її один одному при розставанні назавжди.

Латаття

В Германії розповідали, що одного дня русалочка закохалася в лицаря, а той не відповів їй взаємністю. Від горя німфа перетворилася на латаття. Існує повір'я, що німфи ховаються в квітах і на листі латаття, а опівночі починають водити хороводи і захоплюють за собою людей, що проходять повз озера. Якщо комусь і вдалося абияк від них втекти, то потім горе його висушить.

За іншою оповіддю, латаття - це діти красуні графині, захопленої в мул болотяним царем. Убита горем мати графині щодня ходила на берег болота. Одного дня вона побачила чудову білу квітку, пелюстки якої нагадували колір обличчя її дочки, а тичинки - її золотисте волосся.

Камелія

Камелію вважають красивою, але бездушною квіткою - емблемою холодності і черствості відчуттів, емблемою красивих, але безсердечних жінок, які, не люблячи, заманюють і гублять.