Каталог статей

Речення

Коли ми розмовляємо iз вами,

То вимовляємо слова ми.

Слова цi мiж собою зв’язанi,

У словосполучення ув’язанi.

Як цi словосполучення з словами

Зв’язати мiцно-мiцно ланцюгами.

То речення це є обов’язково.

Такi закони має наша мова.

Речення — основна одиниця спiлкування. Воно може складатися iз слiв та словосполучень або одного слова. Речення — осмислене сполучення слiв. Воно висловлює закiнчену думку.

Види речень:

За метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні

За будовою: прості, складні

Казка про речення

Синтаксис завжди був суворим чоловiком, але вiн дуже любив своїх дiточок — речення. Вони це знали i виробляли, що хотiли. Треба Синтаксису скласти якесь оповiдання чи листа написати, а дiти кепкують, i не можна розiбрати, яке з них що виражає.

Одного разу Синтаксис розсердився на таку поведiнку дiтей i вирiшив навести лад у своєму домi. Скликав вiн усiх своїх дiточок на раду i сказав суворо:

— Давайте, мої любi, раз i назавжди вирiшимо, хто з вас що має робити.

— Добре, батьку! — вiдповiли речення.

— Я довго думав i вирiшив, що треба вас роздiлити на декiлька груп. Однi з вас будуть розповiдними, тобто мiститимуть у собi якесь повiдомлення, розповiдь про щось.

Другi будуть питальними, тобто мiститимуть у собi якесь запитання. А третi будуть мiстити у собi наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо i називатимуться спонукальними реченнями.

Дiтям-реченням сподобалось рiшення їхного батька, i вони радо погодились.

З того часу в домi Синтаксису завжди панують мир та спокiй.

Пам’ятка

1.У кiнцi розповiдних речень ставиться крапка:

Все навкруги яскраво-зелене та золоте вiд сонця.

2. У кiнцi питального речення ставиться знак питання:

Невже весна прийшла?

3. У кiнцi спонукального речення, залежно вiд iнтонацiї, ставиться крапка або знак оклику: