В історію російського живопису Ісаак Ілліч Левітан увійшов насамперед як пейзажист. Левітан – творець так званого "пейзажу настрою”. Художник вмів дуже тонко передати розмаїття стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу.

На картині "Золота осінь” ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому вбранні. У глибині луки втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осинки з уже майже опалим листям. Вдалині видно червонуваті гілки чагарника. Земля вкрита жовтіючої зів’ялою травою. А на правому березі річки – ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’янення. Річкова гладінь здається нерухомою і холодною. На поверхні води відбивається світле небо з білими хмарами. Осінній день, зображений художником, сповнений світла. У картині переважають життєрадісні світлі тони. Майже на лінії горизонту помітні обриси далеких будівель, ліси, полів, засіяних озиминою.

Пейзаж "Золота осінь” зображує саме ліричний з пір року. "Похмура пора! очей зачарування! Приємна мені твоя прощальна краса ", – так сказав про золотої осені Олександр Сергійович Пушкін. Напевно, саме ці терміни повторював про себе Ісаак Левітан, працюючи над своїми знаменитими пейзажами. Художник розумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. Пейзаж цей не навіває сумних думок про майбутню довгої зими. Адже в природі все однаково чудово, і кожне з часів року має свою неповторну красу.

Дивлячись на картину "Золота осінь”, глядач мимоволі переймається глибоким почуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини високого насолоди прекрасним.