26 квітня — чорна дата України
Інформаційна хвилинка
Як і нинішнього, того квітневого дня понад 20 років тому смарагдовими бруньками на деревах, соковитою зеленню трав і квітів, радісним і веселим щебетанням птахів в Україну прийшла справжня весна-красуня. В українців жевріли нові надії і сподівання — невдовзі тепле літо, приємні дозвілля, відпочинок. і раптом… Як у незабутньому 1941-му, обірвалося мирне, спокійне життя.
Чорнобильська трагедія належить до тих подій, справжнє значення яких для нашої нації й для людства ми, можливо, ще тільки починаємо осягати, адже 20 років — занадто короткий строк, аби суспільство хоча б «у першому наближенні» усвідомило, як змінила ця катастрофа наше життя.
Чорнобиль
воістину раз і назавжди розділив наше життя і життя цілого людства
на «до» і «після». Неймовірна кількість політичних, фінансових, суто
технологічних і, головне, духовних, гуманітарних проблем постала перед
Україною. Тут і доля сотень й сотень тисяч переселенців Зони, й вплив
найзнаменитішої Зони на свідомість людей, і спроможність чиновників
різного рівня належним чином виконувати свої обов'язки. А тим часом,
Чорнобиль — і це страшно — здебільшого згадується у «круглі» річниці
(10, 15, 20 років), наче перед нами — не катастрофа планетарного
масштабу.
Чорнобиль
Чорнобиль - тінь, блукаюча вночі,
Що ходить під дворами до світання.
О Господи, мовчи, мовчи, мовчи...
Вшануймо біль хвилиною мовчання.
Чорнобиль - недобиті кришталі,
Напівзруйновані дитячі мрії.
Чорнобиль - пляма горя на землі,
Майбутнє без довіри і надії.
Розбила чорна блискавка кришталь.
Його не розмести! I не хапайте мітли.
Повірте, тих, що відцвіли, не жаль,
Жаль тих, котрі не встигли...Не розквітли.
Троянда ще не встигла розпуститись...
Їй смерть не передбачила весна...
В напівпустому слові "помилитись"
Схоронені , мов в склепі, імена.
Зламали квітку на початку цвіту ,
Засипали землею попелище,
Але реальність нікуди подіти -
Вона здіймається все вище й вище.
Над річкою здіймається зоря,
Троянда, як гординя, кличе сонце.
Хтось скорює і гори, і моря,
А хтось згасає, дивлячись в віконце.
Зосталася трояндочка одна...
Навколо – лиш каміння, ні билини.
Ми віримо, ще не одна весна
Сплете вінок для рідної Вкраїни
Аннусова Любов
| 
