«Моя рідна школа»

Сценарій свята

         Діючі особи: Шапокляк, вчителька, першокласники.

         Шапокляк: Чому це ви тут усі зібралися? Та й ще такі гарні! І чому так багато квітів? (Звертається до вчительки). Гей, громадяночко! Може ви знаєте, що тут за свято? І хто ви така?

         Вчителька: По-перше, добрий день, шановна! По-друге, я вчителька і звати мене Ірина Іванівна. А ви, якщо я не помиляюсь, пані Шапокляк?

         Шапокляк: Так, це я. А діток як ваших зовуть?

         Вчителька: Зараз ми дізнаємося. Дітки по черзі піднімайтеся і називайте своє прізвище та ім’я. (Діти по черзі піднімаються і називають свої імена та прізвища).

         Вчителька: Сьогодні у нас велике свято. Адже 1 вересня всі діти України прийшли до школи.

         Шапокляк: Всі-всі?

         Вчителька: Всі-всі.

         Шапокляк: А як же я?

         Вчителька: Вибачте, а скільки ж вам років?

         Шапокляк: Неважливо. І взагалі питати про вік у жінки нетактовно. Але знаєте я ніколи зовсім нічому не вчилася. Ані буковки не знаю, ані циферки. Ірино Іванівно, дорогенька, дозвольте мені вчитися у вас з дітками.

         Вчителька: Я навіть не знаю, пані. Хіба що, як виняток.

         Шапокляк: Ура! Я йду до школи! Малечо, віддай портфель. (Забирає портфель у дитини). Я готова вчитися.

         Вчителька: О ні, шановна Шапокляк! Поставте портфель на місце. Я бачу, що вам і в перший клас йти ще рано.

         Шапокляк: Оце так. То пізно, то рано. Але, Ірино Іванівно, я дуже хочу вчитися. (Плаче).

         Вчителька: Не плачте. Давайте ми з вами окремо позаймаємося, індивідуально.

         Шапокляк: Окремо? Не згодна. А хто мені буде підказувати? Хто писатиме шпаргалки? За чиї спини я ховатимусь, коли не вивчу урок? Ні, якщо вчитися, то в колективі.

         Вчителька: Я думаю, що діти захочуть вам допомогти у навчанні без підказок і шпаргалок. Так, діти?

         Діти: Так!

         Шапокляк: Спасибі, малята. З чого ж почнемо? З математики? З фізкультури?

         Вчителька: З етики!

         Шапокляк: З чого?

         Вчителька:  З вивчення правил поведінки. Слухайте і запам’ятовуйте:

                                          Заходить вчитель – треба встать.

                                          Коли дозволить, тихо сядь.

                                          Спитати хочеш – не шуми,

                                          А тільки руку підніми.

                                          У школі парту бережи,

                                          І на парті не лежи.

                                          Щоб урок пройшов немарно,

                                          Треба сісти рівно, гарно.

                                          Не базікай на уроках,

                                          Як папуга чи сорока.

         Шапокляк: О, ці правила мені до вподоби. Я їх буду завжди виконувати.

         Вчителька: Діти, ви вже знаєте, що звертаючись один до одного, виховані люди говорять чарівні слова: спасибі, дякую тощо. Зараз пані Шапокляк буде звертатися до вас з різними проханнями, але ви виконуйте їх лише тоді, коли почуєте чарівне слово «будь ласка».

         Шапокляк: Встаньте, будь ласка.

                      Поплескайте в долоні.

                      Поплескайте в долоні, будь ласка.

                      Посміхніться один одному, будь ласка.

                      Підніміть ліву ногу.

                      Пострибайте на лівій нозі, будь ласка.

                      Порухайте вухами. Тощо.

         Вчителька: Молодці. Пані Шапокляк, я думаю, що ви готові вчитися з нашими дітками.

         Шапокляк: Ні, не готова. Мені не вистачає найголовнішого.

         Вчителька: Чого найголовнішого?

         Шапокляк: Здогадайтеся самі:

                      Новий дім несу на спині.

                      Що за дім, хто скаже нині?

                      А живуть у домі тому

                      Книги, ручки та альбоми. 

         Діти: Портфель (ранець, рюкзак).

         Вчителька: А про те, що покласти в рюкзак подумали, добродійко?

         Шапокляк: Що покласти? Цукерку, парасольку, криску Лариску…

         Вчителька: Так… Ви схожі на Миколку-першокласника із вірша Надії Кир’ян. А щоб краще знати, що носять у портфелі, відгадайте загадки. (Загадує загадки про шкільні речі, організовує гру «Збери портфель»).

         Шапокляк: Дякую всім за допомогу, але мені час вертатися у казку. Обіцяю, що буду добре вчитися у своїй казковій школі. Бувайте! Бажаю успіхів!

         Вчителька і діти: До побачення, пані Шапокляк! Щасти вам!

Гаряча С.А., завідувач лабораторії дошкільної та    початкової освіти;

Добровольська Л.Н., методист лабораторії дошкільної та початкової освіти