| Снігуронька: – Я вітаю вас, хороші! Йшла я лісом крізь порошу, Через гори і долини — Поспішала на гостини. – Добрий день, хлоп’ята, гості, дорослі. Спасибі зайчику, спасибі лисичка за те, що провели мене. – Ой яка гарна ялинка у вас — Іграшок стільки, яскравих прикрас! Кульки, гірлянди на диво барвисті. Любо поглянуть: ялинка в намисті! Учениця: – Снігуронька, а де ж Дід Мороз? Снігуронька: – У далекій північній країні Лапландії живе Дід Мороз. Нещодавно він гостював у вас. Тож Дід Мороз був би радий знову зустрітися з вами. Але він уже старенький і гаразд не відпочивши, не зможе повторити довгу подорож. Але подарунки він вам підготував. Але я не змогла їх взяти з собою, а залишила в Лапландії під ялинкою. Але майте на увазі: нелегко нам буде діставатися до Лапландії, багато перешкод доведеться подолати на своєму шляху, який весь замело снігом. 1 учень: – Сніг іде, сніг іде. Всі стежки замело. Все у білі убралося шати. Біле поле і ліс, біле місто й село, Білих вулиць уже не впізнати. 2 учень: – Біла казка довкола. Ця казка жива. Під ногами іскряться сніжинки. А зима висіває сніжок з рукава І сріблом обсипає ялинки. 3 учень: – Сніжинки пухнасті, білі Спускаються тихо з неба — М’якою теплою ковдрою Їм землю укрити треба. 4 учень: – Лягають вони повільно На шапочки, на рукавички На носики і на щічки! І діти, немов таємнички, Підвівши голівки, стоять! Усе навкруги завмирає, Як з неба сніжинки летять. Танок сніжинок. Снігуронька: – Нас чекає тривала подорож і маємо підготуватися до неї. Давайте утворимо дві команди (по 10 дітей). Одну назвемо “Сніжинка”, іншу — “Крижинка”. Учень: – Діти, а ви знаєте дорогу до Лапландії? Хто ж тоді знає? Снігуронька: – Я знаю, хто зможе нам підказати: Морозко! Але щоб потрапити до нього в казку, треба буде скласти сніжинки. Кожна команда складає свою сніжинку. Снігуронька: – Які гарні вийшли сніжинки! – От ми й опинилися з вами у казці “Морозко”. Бачите, скільки тут снігу! Входить Морозко. Морозко: – А ось і я! Доброго дня вам, діти! Я, Морозко, добрий — Біла борода. В мене ніс червоний, І швидка хода. Завжди поспішаю, В цей святковий час, Бо допомогти вам Я люблю завжди. Діти: – Доброго дня! Співають пісню “Морозець”. Учень: – Морозко, ми прийшли запитати тебе, чи не знаєш ти дорогу до Лапландії? Морозко: – Знаю! Учень: – Але Зимонька-зима Геть замела Навколо всі стежки. Підемо в ліс, Ти подивись, Що тут наробила завірюха! І шляху нема — Ну і діла! Морозко: – Я дорогу покажу. Але спершу розгорніть мені стежки доріжки, а вже потім я покажу вам дорогу. Діти за сигналом рухаються, просовуючи лопати поперед себе, а назад біжать, передаючи лопату іншому. Морозко: – Усі добре попрацювали. Доріжка, яку ви розчистили, веде до річки. Вам треба перейти через неї, а на протилежному боці замок Снігової Королеви — вона й підкаже дорогу далі. Щасти вам. Вчитель: – Морозко, ми заспіваємо тобі пісню. Співають пісню “Зимонька”. Учень: –А як же ми перейдемо через річку? Вибігають дівчата з санчатами. 1 учениця: – Ну й прудкі мої санчата, Швидше вітру мчать вони. Тільки люблять утікати, Ці санчата-хитрунки. 2 учениця: – Я і сісти не встигаю, А вони з гори летять. Доведеться, як піймаю, Їх на поводі тримать. 3 учениця: – Ось вони біля замету Зупинилися і ждуть. А самім під гору? Де там! Знають, — я їх повезу. Учениця: – А тепер я знаю, що нам допоможе перебратися через річку. Санчата. Перевозять ляльку на санчатах по парах, один залишається, інший повертається.
| 
