Каталог статей

Пісня – душа народу

Мета. Збагатити знання учнів про народну пісню, вчити дітей слухати і співати українські на­родні пісні.

Відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, вихову­вати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.

Клас святково прибраний, пла­кати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.

 Звучить фрагмент пісні “Зеленеє жито”  у записі

Добрий день вам, милі люди!

Хай нам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І вас на святі розважати!

Учениця тримає хліб і сіль на рушнику.   

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

Всі вклоняються.

Для людей відкрита

Школа Наша світла,   

Тільки б жодна кривда ;

В неї не забігла.

Хліб ясниться в класі,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Ми концерт підготували,

В нього ми всю душу вклали,

Як сподобається вам,

То плетіть завзято нам.

Вчитель. Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодо­мори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі зли­годні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це ду­ша народу, його історія.

(Розповідає легенду про пісню (з кн.: Світ українського слова. — К: Хрещатик, 1994. - С.309).

Виконується українська народ­на пісня “Ой у саду калинонька”

Дві подружки до калини

Вийшли погуляти

Та Іванка попросили

Їм сопілку дати.

- Ой, Іванку, на сопілці

Дай мені заграти.

Ти з Оксаночкою гарно

Будеш танцювати.

- Підійдемо до калини,      

Виберемо гілки,  

І для вас мій батько зробить

Новенькі сопілки.

Навчимося на сопілках    

Ми чудово грати,  

Щоб усі пісні народні      

Українські знати.

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга

І вільний помах косаря,   

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.

Красу і силу народної пісні глибоко розуміли визначні діячі нашої літератури і мистецтва. Са­ме з піснею, з кобзарською думою пов'язував Тарас Шевченко без­смертя і славу рідної землі:

Всі разом.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине

От де, люди, наша слава, Слава України.     

Виконується пісня “Будем козаками”

Вчитель. Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.

Колискова пісня, колискова —

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами.

Скільки в ній ласкавості і шани,

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої...

Колискова пісня, колискова —

То солодка материна мова.

Чи можна забути ту стежку

                                       до хати,

Що босим колись протоптав?

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

У рідному краї і серце співає,

Лелеки з далека нам весни несуть, 

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка

                       і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами — мальви,

                       в саду — материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спрагла води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Мій отчий дім, ти дав усе мені,

Моя Вкраїна, піснями багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

Діти співають народну колискову пісню.

Протягом своєї багатовіко­вої історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів'їв, загадок, пісень - їх за­писано понад 200000. Народна пісня — невеликий усний віршо­ваний твір, що співається.

Вчитель. Як створювалися народні пісні?

Одна людина чи група лю­дей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву то­що), під час праці або відпочинку складали текст пісні разом з ме­лодією. Пісні - художні твори, а тому складати їх могли лише об­даровані люди. Народні співці - лірники та кобзарі - не лише ви­конували вже відомі пісні, а й складали свої.

Вчитель. А хто такі кобзарі?

Кобзарі - то мандрівні музики-співці. Вони були зовсім ма­ленькою, але особливою часточ­кою нашого народу. Кобзарі не мали ласки від долі - майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах, піснях.

Ось які зворушливі вірші присвятив Перебенді — кобзареві наш великий поет Тарас Шевченко:

Перебендя старий, сліпий, -

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить -

Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на бо­ротьбу з поневолювачами. Оспіву­вали подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю...

Україно, були і в тебе

Кобзарі - гудці народні,

Що співали, віщували

Заповіти благородні.

Звучить фрагмент думи”Маруся Богуславка”.

З давніх-давен люди склада­ють пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Зго­дом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати.

Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, назива­ються історичними.

Є і нам про що згадати.

Пісне, душу возвелич,

Ой, була в нас ненька-мати

Запорозька славна Січ.

Гей ви, запорожці —

вітер в чистім полі,

Научіть нащадків

так любити волю.

Гей ви, козаченьки —

спомин з м'яти-рути,

Научіть минулу

славу повернути.