Каталог статей

Щедре цілюще джерело

тепла, краси і добра

Година спілкування

Мета. Розширити уявлення про місце природи в житті людини, її багатство і красу.

Викли­кати бажання пізнавати і берегти її.

Вихову­вати почуття гордості, обов'язку і відповідаль­ності.

Обладнання. Плакат «Світ природи», книги про природу, репродукції і кольорові фото із зображен­ням куточків природи.

Хід заняття

I. Вступне слово вчителя.

— Помилуйтеся красою природи, яка зображе­на на репродукціях, фото.

Людина приходить у світ і отримує все це без­коштовно у спадок, неоціненні дари: землю, води, багатства надр, великі і малі річки, гори і безкраї рівнини, неповторні ландшафти, ліси, квіти, щедрі плоди землі, що годують нас.

Все це належить нам, людям. Все це — наш з вами дім.

Коли американці у своєму кораблі «Аполлон» побачили комара, то їхньому хвилюванню не бу­ло меж. І хоч не дуже полюбляють комарів на Землі, але космонавтам сподобався супутник: не самі летять, з ними разом — крихітна жива частинка рідної планети.

Задовго до польоту першої людини в космос В. Пєсков писав: «Повернувшись на Землю, людина буде плакати від щастя».

— То чим же є для нас природа?

II. Бесіда.

1.     Чим дорога для нас рідна земля?

2.     За чим любите спостерігати?

3.     Що дарує кожному з нас природа?

4.     Чим зачаровує?

III. Звертання з вірою і надією.

Природа — це життя. Вічне, таке прекрасне, таке ціка­ве і загадкове, що скільки б ми його не вивчали, — таємниці завжди залишаються, і скільки б не милувалися його красою, — воно завжди приноситиме радість. От тільки слід свято берегти це життя.

А щоб берегти, треба добре пізнати природу.

Любові до всього, що живе з людиною поруч, ми вчи­мося з дитинства.

Вчимося у батька, у матері, вчимося у всіх, хто нас ото­чує, вчимося у всіх добрих людей, вчимося за порогом рідного дому — в полі, в лісі, на річці; пізнаємо науку, ко­ли читаємо книги, сидимо біля телевізора і комп'ютера.

Але найбільше ви одержите від власного спілкування з природою, власних спостережень. І тоді дуже скоро помітите, як з року в рік стаєте багатшими, мудрішими, щасливішими.

IV. Читання творів

1. «Розцвітай, твоя черга».

Ходили з бабусею до гаю, придивлялися, чи не цвіте осика?

А вона ще гола. Ні листочків, ні звисаючих сережок.

-- Бабусю, тепер щодня будемо за осикою слідкувати? А для чого?

-- А щоб буряк вчасно посіяти. Щоб не проґавити.

-- Не проґавимо, — каже бабуся. — Уже видно, що нинішня весна — пізня. Видно, що не скоро дерева одяг­нуться.

-- Де видно?

-- А хоч під ногами. Не наступи, он квіточка жовтень­ ка перед тобою... Це — мати-й-мачуха, перша квіточка в черзі.

-- В якій ще черзі?

-- У весняній. Всі квіти одна за одною цвітуть, чекаю­ чи в черзі. Спочатку вигляне ця жовтенька. Через тиждень ліщина зацвіте-запилить. Через 2 тижні кульбабка розпуститься, яблуні верба свої баранці розпушить. А через місяць зацвітуть.

-- Це все жовтенька тобі сказала?

-- Жовтенька.

-- Еге, значить на осику нічого дивитися?

-- На все треба дивитись, — каже бабуся. Черга жива. Ця жовтенька на осонні розпустилась, поспішила. А сест­ричка її в холодку сидить, то й запізниться.

-- Кому ж вірити?

-- Своєму розумові. На все поглядай, все помічай. Тоді не тільки «бурякові» таємниці взнаєш. Всю весну попере­ду побачиш, до самого літа красного.

2. Презентація думок.

1.     Що нового у природі відкрив перед вами автор?

2.     Які якості людей у спілкуванні з природою відчули?

3.     Чого хотіли б навчитися?

Вчитель. Природа — це казка, яку треба читати серцем щоденно і з любов'ю. І ви навчитесь головного — бути людиною.

3. «Березовий сік»

Хтось надрубав біля самого кореня молоду берізку. Тече мутний сік, земля під березою мокра. Дідусь сердиться:

-- Ех люди! Руки злі, а голова дурна... — Ну, захотіло ся тобі соку — візьми від старої берези, від позначеної, яку все рівно взимку на дрова зрубаємо!

-- Діду, а може, у цієї, у молоденької, сік солодший.

— Зараз зрозумієш, де він солодший.

Прихилив кухлик під зарубку. Натекло соку, я попробував — зовсім, як вода, тільки не дуже чиста.

— А тепер по-іншому зробимо. Глянь, на верхівці гілочка зламана. Видно, снігом її зломило. З обламаної гілочки теж пада­ють краплини. Плюскотять, розбива­ються об землю.

Підставив дідусь кухлик під ці крап­лини. Набралось березового соку. Я ковтнув — і навіть прицмокнув. Такий солодкий, такий смачний сік! А він же з тієї ж самої берези.

Дідусь запитує:

-- Ну, варто було сокирою махати?

-- Не варто, — відповідаю.

-- То же бо й воно. Якщо дятел напи­тися захоче, він біля верхівки дірочку продовбає. Тому що знає: чим вище, тим со­лодший сік. Найсолодший — біля вершечка... Ось і виходить, що маленька пташка розумніша за велико­го дурня з сокирою.

4. Осмислення поведінки людини в природі.

1.     Чи корисний березовий сік для людини?

2.     Чи варто засуджувати людей за те, що вони беруть сік для зміцнення здоров'я?

3.     Чого не має права допускати людина у став­ленні до природи?

4.     Як дідусь зробив онука дослідником?

5.     Чим корисна дідусева наука онукові?

V. Узагальнення, підведення підсумків.

1.     Складання таблиці на основі сприйнятого.

Вплив природи на людину

- валеологічний;

- духовний;

- естетичний;

- пізнавальний:

- практичний;

- моральний; …

—      Спробуємо узагальнити. Який же вплив природи на людину?

(В центрі дошки — коло. На підставці виставлені слова на картках. Дитина виходить до дошки, вибирає картку, обґрунтовуючи свій вибір, і прикріплює біля кола).

2. Слово вчителя.

22 квітня — Міжнародний день Землі. Всі люди на планеті турбуються про долю спільного довкілля, адже воно — джерело тепла, добра і краси. І саме тому пам'ятаймо: Земля — не рабиня наша, а мати. А ми на своїй планеті — не тим­часові мешканці, а мудрі господарі. Дерева, квіти, пташка і травиця від нас не завжди можуть захисти­тись.

А якщо будуть знищені вони, чи ж зможем на планеті жити ми? Людина, яка виростила дерево, виходила пораненого птаха, ніколи не зможе зламати квітучу гілку чи зруйнувати мурашник, розо­рити пташине гніздо. Постійне і добре спілкування з природою необхідне кожному. Воно має стати найваж­ливішою потребою. І тоді людині відкриються 3 го­ловні заповіді — вона має добре знати природу і її за­кони, берегти і охороняти її і, звичайно ж,  множити природні багатства.