Лисеня (художній опис). Під час канікул я відпочивав у
дідуся в селі. Один раз, гуляючи із друзями по лісі, я знайшов на
узліссі маленького лисеняти. Він був дуже забавний. У нього був пухнатий
хвостик і насторожені вушка. Олеся взяла тремтячий клубочок на руки,
погладила, і він позіхнув, як кошеня. Удома лисеня, швидко перебираючи
лапками, забився в кут. Коли принесли блюдечко з молоком і присунули
його до лисеняти, воно спочатку обережно принюхався, а потім став над
блюдцем, вигнув спину й загородив його від усіх. Лисеня із тривогою
дивилися на нас, немов побоювався, що хтось може торкнути його молоко.
Він ще раз скоса глянув на всіх присутніх і початків хлебтати із блюдця.
Мова в нього був довгий і гострий, з якимсь дивним гачком на кінці. Пив
він акуратно, як кошеня, але квапливо, як щеня. Лисеня напевно дуже
проголодался, тому що всім своїм видом виражали задоволення: з-під
вусів, здавалося, з’явилася посмішка, очі солодко прищулювалися, а
маленькі передні лапки в темних рукавичках тремтіли. Наш лісовий гість
був невеликого росту, як кошеня. Лапки здавалися сильними, але тулуб був
щупленьким і маленьким. Велика голова з остреньким носом, бешкетні,
круглі, як ґудзика, очі й рухливий кінчик носа робили лисеняти дуже
смішним. Шерстка в нього була сірувато-жовтого кольору з темними
розлученнями, а шия, щоки й живіт - білі. Лисеня пробуло в нас тільки до
наступного ранку, тому що всю ніч сильно скиглили, напевно, шукав маму.
Ранком він став смутним, і ми вирішили віднести його туди, де знайшли.
Зараз дуже приємно згадувати цю цікаву зустріч із маленьким лісовим
другом.
Источник: http://tvori.com.ua/tvori-na-vilni-temi-dlya-p%E2%80%99yatogo-klasu/ |
