Речення
Коли ми розмовляємо iз вами,
То вимовляємо слова ми.
Слова цi мiж собою зв’язанi,
У словосполучення ув’язанi.
Як цi словосполучення з словами
Зв’язати мiцно-мiцно ланцюгами.
То речення це є обов’язково.
Такi закони має наша мова.
Речення
— основна одиниця спiлкування. Воно може складатися iз слiв та
словосполучень або одного слова. Речення — осмислене сполучення слiв.
Воно висловлює закiнчену думку.
Види речень:
За метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні
За будовою: прості, складні
Казка про речення
Синтаксис
завжди був суворим чоловiком, але вiн дуже любив своїх дiточок —
речення. Вони це знали i виробляли, що хотiли. Треба Синтаксису скласти
якесь оповiдання чи листа написати, а дiти кепкують, i не можна
розiбрати, яке з них що виражає.
Одного
разу Синтаксис розсердився на таку поведiнку дiтей i вирiшив навести
лад у своєму домi. Скликав вiн усiх своїх дiточок на раду i сказав
суворо:
— Давайте, мої любi, раз i назавжди вирiшимо, хто з вас що має робити.
— Добре, батьку! — вiдповiли речення.
—
Я довго думав i вирiшив, що треба вас роздiлити на декiлька груп. Однi з
вас будуть розповiдними, тобто мiститимуть у собi якесь повiдомлення,
розповiдь про щось.
Другi
будуть питальними, тобто мiститимуть у собi якесь запитання. А третi
будуть мiстити у собi наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання
тощо i називатимуться спонукальними реченнями.
Дiтям-реченням сподобалось рiшення їхного батька, i вони радо погодились.
З того часу в домi Синтаксису завжди панують мир та спокiй.
Пам’ятка
1.У кiнцi розповiдних речень ставиться крапка:
Все навкруги яскраво-зелене та золоте вiд сонця.
2. У кiнцi питального речення ставиться знак питання:
Невже весна прийшла?
3. У кiнцi спонукального речення, залежно вiд iнтонацiї, ставиться крапка або знак оклику:
Євгене, ходiмо швидше. Люби свiй край!
Які бувають речення
Речення рiзнi бувають:
Якщо один пiдмет і присудок мають,
Простими їх називають.
Якщо ж у реченнi кiлька простих,
Що поруч стоять по росту,
Назвемо складним його — це так просто!
Пам’ятай!
Просте речення має одну граматичну основу, тобто один пiдмет i присудок.
Наприклад. Закiнчилося тепле лiто.
Простими реченнями називають і такi речення, якi мають у собi лише один головний член речення.
Наприклад. Свiтає. Ранок. Карпатськi гори.
Складнi речення складаються з двох i бiльше частин (речень), якi з’єднуються сполучниками i, а, що, але, щоб, тому що, бо, коли, як та iншими.
Перед словами, якi з’єднують частини складного речення, майже завжди ставиться кома.
Наприклад: Сонце
всмiхнулося, i довге тепле промiння впало на землю. Важкi темнi хмари
облягли небо, але на сходi ще виграє золотава смуга сонця.
Источник: http://teacher.at.ua | 
