Твір-роздум «Щира краса людини»
Думаю,
що багато кому приємно дивитися на симпатичне дівоче обличчя з
обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловіка.
Ми милуємося красивими людьми. А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй
знаменитій казці «Маленький принц» сказав: «Найголовніше — те, чого
очима не побачиш».
Що
це — «те»? Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Вихопіть,
щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється...
В милосерді, чуйності, здатності любити... Згадаємо добре чудовисько з
казки «Червоненька квіточка», якого Настенька покохала саме за красу
душі. Згадаємо дзвонаря Квазімодо з «Собору Паризької Богоматері» Гюго,
під потворною зовнішністю якого виявилися світлі почуття. Але ж
некрасивим і інвалідам набагато важче зберегти щиросердечну красу, аніж
звичайним людям. Саме обділені Богом фізично, вони нерідко бувають
озлоблені на увесь світ. Якою ж силою душі треба володіти, щоб не
образитися за таких обставин на всіх?
Одного
разу я прочитала в якійсь газеті історію дівчини, прикутої до
інвалідного крісла. Ця дівчина вийшла заміж і, за її словами, зовсім
щаслива. Бабусі на лавочці біля під'їзду, звичайно, розпускали плітки:
«Дівчисько-то — інвалід, В тут раптом — весілля! Ну яка дружина з
каліки?» Не знали бабусі, що дівчина ця — не звичайна, а «чудова» — так
називає її чоловік. Не знали вони й іншого: у молодої подружньої пари
багато друзів, які приходять до їхнього будинку, щоб поспілкуватися із
завжди веселою і привітною господинею. І для них не існує інвалідного
крісла, вони його просто не помічають...
Краса
внутрішня непомітна, вона виявляється в усіх учинках людини, — у її
душі. Це гармонія із самим собою та навколишнім світом. Вона руйнує
стіну нерозуміння, зла, ненависті. Вона зігріває всіх, хто знаходиться
поруч з людиною, яка її випромінює. Чи знає хто-небудь, звідкіля
береться ця душевна краса? І звідкіля береться душевне каліцтво? Мені
здається, що все це дано понад силу. Шкода тільки, що людей, красивих
щирою красою, так мало. Але вони є, і це вселяє оптимізм. Напевно, той,
хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть
привабливу зовнішність...
І я впевнена, що щира душевна краса — це та сама краса, що врятує світ.
Источник: http://teacher.at.ua | 
