Природа рiдної землi - сочинение по литературе - Шкільні твори на українській мові - Каталог статей - Школьный двор
Воскресенье, 11.12.2016, 12:02Приветствую Вас Гость | RSS
Школьный двор
Меню сайта
Праздники Украины
Категории раздела
Мои статьи [11]
Математика [50]
Литература [24]
География [66]
История [76]
Химия [21]
Русский язык [61]
Биология [31]
Пословицы скороговорки [39]
Загадки для школьников [68]
Биография русских поэтов и писателей [83]
Биография украинских поэтов и писателей [40]
Биография зарубежных поэтов и писателей [56]
Школьные сочинения [325]
Задачи [15]
Открытки [6]
Рисунки из символов [14]
Шкільні твори на українській мові [174]
Характеристики литературных персонажей (героев) [41]
Физика [14]
Сопромат(Труд) [5]
Астономия [7]
Мифология [22]
Физминутка [5]
Класні виховні заходи [128]
Cценарії свят та виховних годин, інформаційні хвилинки
Поделки для детей [140]
Новогодние костюмы [16]
Песни для школьников [37]
Стихи для школьников [325]
Все на українській мові [321]
Коллекция СМС [25]
Детские игры [39]
Азбука природы [19]
Кредитка
Поиск

Каталог статей


Главная » Статьи » Шкільні твори на українській мові

Природа рiдної землi - сочинение по литературе
Одвiчне, як свiт, i завжди хвилююче питання: з чого починається батькiвщина? З маминої пiснi? З батькiвської хати? Все це так, проте не останнє, якщо не найперше мiсце належить природi. Охороняти природу - значить охороняти батькiвщину.

Згадаймо наших далеких предкiв. Обов'язковою умовою заселення нових територiй була наявнiсть води, лiсу. Якщо з тих чи iнших причин чогось бракувало, то селяни копали криницi, саджали лiсосмуги й фруктовi дерева.

Україна - це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золотої пшеницi.

Україна - розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять золотi зорi...

Нашi степи, долини, перелiски. Скiльки тут краси i яка вона рiзноманiтна. Яке багатство барв, кольорiв, вiдтiнкiв!

Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться пiд вiтром, сполохана хвиля бiжить вiд краю до краю. А над цим - переливчаста пiсня жайворонка, що лине десь у високостi, в мерехтливому маревi. Трохи далi - торiшнi скирди сiрi. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до рiчки, напитися студеної водицi.

А вздовж рiчки зеленiють садки. Виглядають з них бiлi хатки-писанки. А як гарно на квiтучому лузi! Зачаровано вбираєш зором багатобарв'я кольорiв i нiжну зелень трав, i переливне буяннi квiту, i казковi бризки сонця.

Для нашої залитої свiтлом країни жовтий i синiй кольори є ї були найбiльш пiдхожi. Це чудесно зрозумiв наш простий народ, вимальовуючи свої хати в синє та жовте. Цi кольори давала народовi любов до природи, яку вiн бачив саме у жовтiй та блакитнiй барвах. Золотий степ, синє небо, синє море й рiки з жовтими очеретами i рудими скелями, синi гори. Отже, поєднання цих двох кольорiв цiлком вiдповiдає народному смаку.

Воно згiдне з тонами природи української, з козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберiгати рiдну природу вчить нас наша лiтература. Великий фiлософ i поет Григорiй Сковорода наголошував, що природа є зразком доцiльностi. Як приклад вiн наводив Бджолу, називаючи її "гербом працьовитостi". А згадаймо нашого генiального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко вiд рiдної землi, великий Кобзар змалював безсмертнi образи, що перейшли у символiку, - тополю, калину, хрещатий барвiнок. Гiмн природi створила в "Лiсовiй пiснi" Леся Українка. А скiльки поезiї знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Iвана Нечуя-Левицького та iнших класикiв української лiтератури. Володимир Сосюра писав:

Любiть Україну, як сонце, любiть,
Як вiтер, i трави, i води...
В годину щасливу i в радостi мить,
Любiть у годину негоди!
Любiть Україну у снi й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вiчно живу i нову
I мову її солов'їну.

Людинi необхiдний зв'язок iз рiдною природою. Подивiться на чари буйноквiття, почуйте волання трави i дерев, i все зробiть, щоб нащадкам усмiхалася i ростила вiчну духовнiсть наша найпрекраснiша на свiтi земля. Щоб квiтувала вона могуттям кольорiв, долучала до нашої неперевершеної пiснi й до рiдного мелодiйного слова пахощi зела i високiсть неба, долучала щедрiсть працi i нiжнiсть серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивiлiзацiї, нiж культура.

Источник: http://www.parta.com.ua
Категория: Шкільні твори на українській мові | Добавил: ZZolotko (14.01.2010)
Просмотров: 715 | Комментарии: 2 | Рейтинг: 4.5/2
Всего комментариев: 1
1 Настя   (02.09.2010 16:38)
Дуже гарний твір.

Имя *:
Email *:
Код *:
SiteHeart
загрузка...
загрузка...
Друзья сайта













   















Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0