Вічна проблема добра і зла
Відкиньте ж гіршу частку свого серця
І з кращою живіть — життям чистішим.
В. Шекспір
Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій,
таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло
і темрява, християнство і язичництво.
Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як
протиставлення одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у
людській душі, розриваючи її на шматки.
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я.
(Олексанр Олесь)
Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська
проблема. Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі
своїми моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він
обере.
Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до
цієї проблеми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса
Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі
Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного
злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом.
У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину,
в яку несподівано вривається стороння людина — представник влади,
жандарм, — і всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених
даною ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і
Анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини:
«випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він
загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за
наймита-бідняка Миколу. Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що
виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно,
набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до
трагічного кінця. Але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони
самі свідомо зробили його.
У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні
поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на
флоярі, а Марічка виспівує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір
і засіває гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання
Івана та Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла
давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за
життя. «Не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова,
які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі. І коли гине
Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Зло
здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в змозі
нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій повісті
показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки у
навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх.
Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не
ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у
своїх проблемах — це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у
собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла.
Вибір завжди за людиною.
Ухиляйся від злого та добре чини.
(Пс. 36.27)
|
