Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі
крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім
недавно біліли подвір'я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм
святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки й сливки, неначе
наречені. А красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий
цвіт «дівчат» викинули свої свічечки-пірамідки з жовто-червоною
облямівкою. Та й берізка цієї весни майже не відстає від найновіших
тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що
нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або гойдаються,
коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє
цвітом і пахощами, які ні з якими іншими не сплутаєш. Мабуть, то
справжні французькі парфуми, які Весна привезла з самого Парижа. Лише
старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. їм, дідусям,
ще не зрозуміло, чи то вже справжнє і сило, тому так довго і світять
своїм кістяком у лісі. А яким килимом Весна вистелила землю: на
зеленому тлі — то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або проліска,
то темно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю та
молодістю весни.
