Менi дуже подобається визначення поняття "матерiя" з пiдручника фiзики:
"Матерiя - поняття, стан простору, речовина, яка iснує незалежно вiд
нашого знання про нього". Те ж саме можна сказати про нашу країну. Вона
iснує незалежно вiд того, бажають iншi нацiї та окремi люди її
визнавати чи нi.
Ми постiйно переймаємось сусiдством з
Росiєю: там же такi простори! Багатства! Нафта! Там же такi глибокi
традицiї! Свiтова популярнiсть i авторитет! Науковi досягнення! Визнана
свiтом лiтература, балет, музеї! А що у нас? "Махають двокольоровим
прапором, навчають мови, зайвої для сучасної людини, та пишаються цим
селюком Шевченком!"
Я особисто згоден з тим, що вважати Шевченка всесвiтньо вiдомим поетом
ранувато. А може, це йому й не треба? Чи багато неросiян читають
Пушкiна в перекладi? Може, Шевченко надто "нацiональний", щоб бути
зрозумiлим iншим народам? Тай i взагалi, чи багато митцiв з iнших
лiтератур мають стабiльний успiх за кордоном? Не дуже багато, прямо
скажемо. Головнi "постачальники" цих письменникiв - Велика Британiя,
Нiмеччина, США, Францiя. Набагато менше їх походить з Iспанiї, Iталiї,
схiдних країн.
Взяти ту ж Росiю: кого з її письменникiв постiйно читають, екранiзують,
ставлять у театрах неросiяни за кордоном? Толстого, Достоєвського,
Чєхова, Набокова (який писав англiйською); набагато менше - Тургенєва,
Лєскова, Бердяєва. Та й хто з росiйського "канону" є чистим росiянином?
Француз Лермонтов, ефiоп Пушкiн, грузин Маяковський чи єврей Бродський?
Бiльшiсть митцiв i мислителiв Росiї зазнали глибокого впливу
української культури, психологiї, природи. Булгаков, Бердяєв, Цвєтаєва
тривалий час жили у Києвi. Сковорода, який вже навiть Москвою
визнається українським фiлософом, був одним з найвпливовiших вчителiв
Толстого. Достатньо лише побiжного прочитання Гоголя, щоб визначити
суржик, українську тематику, мислення, гумор, цитати з народних пiсень
i дум.
Не меншого впливу нашої культури зазнали й сусiднi країни: "польськi"
фiлософ Орiховський i поет Богдан-Iгор Антонич, француз Оноре де
Бальзак, нiмець Райнер-Марiя Рiльке, єврей Шолом-Алейхем та єврейська
цивiлiзацiя як така (єврейськi народнi танки походять вiд гуцульських
хороводiв), та, нарештi, "росiяни": педагоги Сухомлинський i Макаренко,
фiзики Капиця та Патон або лiтературна та театральна богема Москви та
Санкт-Петербурга, яка автоматично поповнювала ся кращими силами
росiйських колонiй, i в першу чергу Україною.
Якщо ми вже говоримо про минуле, то цей список можна було б продовжити:
хоч це питання й складне, але "колискою трьох слов'янських народiв"
була не Московська чи якась, а Київська Русь. До Петра I вся московська
елiта була неписьменною (!), в той час як в Українi козацька старшина
вчила своїх дiтей в європейських унiверситетах, а письменнiсть була
поголовною. "Вiдродження" росiйської культури ХVIII столiття вiдбулося
на 90 % перенесенням київської елiти до Москви й Петербурга. На фонi
Мазепи, який вiльно володiв декiлькома європейськими мовами, Петро I з
його голандськими судоверфами (по-сучасному, ПТУ) не мав жодних
переваг.
Тому не треба слухати прихильникiв Росiї. Ми - аж нiяк не вторинна
нацiя, i не треба вважати українське чимось другорядним, нижчого
гатунку. З iншого боку, попри всi недолiки й слабкiсть полiтичної
влади, ми єдина країна СНД, де з 1989 року не було вiйни. Ми маємо
багато громадянських прав, яких не iснує в сусiднiх країнах
(альтернативна вiйськова служба, наприклад). Ми вiддали свiй атомний
потенцiал, i хоч це не знайшло належного свiтового поцiнування, цей
жест доброї волi має викликати нашу повагу до уряду.
Нам
потрiбна рiвновага мiж розвитком свого i вживанням у свiтову
громадськiсть, а також наполеглива праця над полiпшенням життя. Думаю,
це був би велетенський крок уперед, якби мiнiстерство освiти затвердило
другою державною мовою англiйську. Це позбавило б нас необхiдностi
знайомитися iз свiтовою думкою через посередництво росiйських
перекладiв, а також приєднало бiльше людей до величезних ресурсiв
Iнтернету. Ми також маємо пiднести на належний рiвень нашу освiту i
культуру працi.
Я з оптимiзмом дивлюсь у майбутнє. Моя країна ще скаже своє слово. Моєму поколiнню настав час дiяти!
