Зимовий краєвид
Завiтала! Прийшла! Довгождана
вимрiяна срiбляста зима нарештi завiтала до мене. I там, де ти пройшла
цiєї ночi, лягло на дерева, на землю, на почорнiлi кущi пухнасте срiбло.
Доброго ранку, чарiвна зимова казко!
Вийшла я ранком iз будинку на порiг та й застигла вiд подиву. Дерева в
садку стояли "по колiна в снiгу", надiвши на себе бiлi кожухи, вгинаючи
пiд срiбним хутром "охололi плечi".
Все було запорошено безлiччю снiжинок, i ще нiхто не пройшов по тих
килимах. Тiльки червоногрудi снiгурi лiтали з дерева на дерево, збиваючи
з гiлочок срiбний пил.
Я вся у полонi незвичайного зимового пейзажу, голубих, блакитних
вiдтiнкiв. Щось незвичайне i потаємне є в чарах природи. Краса зими
виткана не з буйного зеленого листу, не з осiннiх щедрот дозрiвання. Нi!
Вона створена з води, що перетворилась на чарiвнi снiжинки, якi пiд
сонцем заграли холодним кришталем.
Зима! Це — диво!
Источник: http://gdz.org.ua | 
